Постанову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки на стадії прийняття рішення про відмову (порушення) кримінальної справи суддя не повинен вдаватися до оцінки фактичних обставин матеріалів скарги та визначати їх доказове значення

Шевченківський районний суд м. Львова постановою від 26 березня 2010 р. відмовив у порушенні кримінальної справи, пославшись на те, що потерпіла не надала достатніх даних на підтвердження факту заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 15 червня 2010 р. постанову суду залишив без змін.

У касаційній скарзі потерпіла Д.Л. просила скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вона також зазначила, що суд не звернув уваги на повідомлення про вчинення щодо неї злочину, медичні дані про заподіяння їй діями Ж. тілесних ушкоджень, а також наявність в діях останнього ознак правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 КПК у разі, якщо злочинами, передбаченими ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК, була заподіяна шкода правам та законним інтересам окремих громадян, такі громадяни вправі звернутися зі скаргою до суду про порушення кримінальної справи. У такому випадку суддя, виходячи із положень ст. 251 КПК, приймає одне з рішень, передбачених цією нормою закону, зокрема, відмовляє в порушенні кримінальної справи чи надсилає за належністю прокурору, коли для того є підстави, або за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду. При цьому у питанні про достатність підстав для порушення справи суддя повинен брати до уваги положення ст. 94 КПК про те, що це повинні бути певні факти, явища, поведінка чи інші обставини, які містять ознаки протиправності й зазначені в обсязі, необхідному для початку процедури й дослідження їх правової природи та встановлення причинно-наслідкового зв’язку в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла Д.Л. просила порушити кримінальну справу щодо Ж. за умисне заподіяння їй легких тілесних ушкоджень та умисне завдання удару. У скарзі вона виклала зміст обвинувачення і на його підтвердження навела докази: дані акта судово-медичного дослідження, виписку із медичної картки, матеріали перевірки органів дізнання Шевченківського райвідділу міліції м. Львова.

Отримавши цю скаргу, суддя послався на пояснення потерпілої Д.Л., її чоловіка Д.Я. і дійшов висновку про відсутність будь-яких даних у матеріалах скарги, які б підтверджували обвинувачення потерпілої щодо Ж. у злочинах, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК. Проте таке рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

У скарзі потерпілої та доданих до неї матеріалах не було даних, які б вказували на відсутність будь-якої з ознак складу злочину, що давали суду підстави для відмови в порушенні кримінальної справи. Висновку про відсутність складу злочину суддя дійшов на підставі аналізу (оцінки) дій потерпілої та обвинуваченого. Такі дії судді є неприпустимими, оскільки, як зазначено вище, на стадії прийняття рішення про відмову (порушення) кримінальної справи суддя не повинен вдаватись до оцінки фактичних обставин матеріалів скарги та визначати їх доказове значення.

Враховуючи зазначене, постанова судді не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід з’ясувати наявність достатніх даних для порушення справи та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 251 КПК, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки під час перегляду справи в порядку апеляційного провадження вказані порушення не були усунуті, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Отже, постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2010 р., винесені за наслідками розгляду скарги Д.Л., ухвалено скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.