Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення в адміністративних справах (особливості розгляду справ окремих категорій) Спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження правових актів індивідуальної дії 2009 Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 25 березня 2009 р.<br><i>Всі ухвалені у справі рішення скасовано, оскільки правова позиція судів не відповідає висловленій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 17 червня 2008 р. № 21-2375во07. </i>

Всі ухвалені у справі рішення скасовано, оскільки правова позиція судів не відповідає висловленій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 17 червня 2008 р. № 21-2375во07.


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


25 березня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ) та Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі – ДПА у м. Києві) справу за позовом Дочірнього підприємства “Мєна-Трейдінг” (далі – ДП “Мєна-Трейдінг”) до ДПІ, ДПА у м. Києві, Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА України) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень за результатами розгляду скарг,


в с т а н о в и л а:


У вересні 2005 р. ДП “Мєна-Трейдінг” звернулося до суду з позовом до ДПІ, ДПА у м. Києві та ДПА України про визнання недійсними: податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2005 р. № 9/26-062/0; рішення ДПІ від 8 квітня 2005 р. № 11000/10/25-011 про результати розгляду скарги; податкового повідомлення-рішення від 8 квітня 2005 р. № 44/26-062/0; рішення ДПА у м. Києві від 23 червня 2005 р. № 1684/10/25-014 про результати розгляду скарги; податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2005 р. № 52/26-062/2; рішення ДПА України від 1 вересня 2005 р. № 8423/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідачі неправильно застосували положення пункту 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 р. № 349-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон № 349-ІV), який набрав чинності 1 січня 2003 р., оподатковуючи після 1 січня 2004 р. поворотну фінансову допомогу, надану до моменту набрання чинності цим Законом, не за правилами, що діяли на момент її надання.

Господарський суд м. Києва постановою від 9 грудня 2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 р., позов ДП “Мєна-Трейдінг” задовольнив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2007 р. касаційні скарги ДПІ, ДПА у м. Києві та ДПА України залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

У скаргах про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами ДПІ та ДПА у м. Києві, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просять Верховний Суд України скасувати всі ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування скарги додано постанову Верховного Суду України від 17 червня 2008 р. у справі за аналогічним позовом, у якій, на думку скаржників, одну й ту саму норму права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановлено, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 1 розділу II Перехідних положень Закону № 349-ІV стосовно необхідності включення після 1 січня 2004 р. до складу валових доходів неповернених сум поворотної фінансової допомоги, отриманої до набрання чинності цим Законом. Вирішуючи питання про правильне застосування судами касаційних інстанцій однієї й тієї самої норми права, колегія суддів дійшла висновку, що скарги ДПІ та ДПА у м. Києві підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.

Суди встановили, що ДП “Мєна-Трейдінг” (позичальник) уклало договір безпроцентної позики від 26 листопада 2001 р. № 19-11-01 з Компанією “Кrеdo-Z Rft” м. Будапешт Угорщина (позикодавець), за умовами якого останній передає позичальнику кошти у розмірі 30 000 000 дол. США на зворотній безпроцентній основі із зобов'язанням ДП “Мєна-Трейдінг” повернути вказану суму коштів у строк до 31 грудня 2002 р.. Додатковою угодою від 21 жовтня 2002 р. № 2 термін повернення позики було продовжено до 31 грудня 2004 р..

Позивач отримав від нерезидента кошти на загальну суму 26 555 000 дол. США (141 069 856 грн) у період із 27 грудня 2001 р. по 27 грудня 2002 р. і не включав їх до складу валових доходів, оскільки Законом України від 28 грудня 1994 р. № 334/94 “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції, чинній на час отримання відповідних частин поворотної фінансової допомоги) не було встановлено обов’язок платника податку включати цю суму до складу валового доходу підприємства, а суму поверненої нерезиденту поворотної фінансової допомоги – до валових витрат.

Задовольняючи позов суди всіх інстанцій виходили з того, що оподаткування поворотної фінансової допомоги, наданої до моменту набрання чинності Законом № 349-ІV, після 1 січня 2004 р. має здійснюватись за правилами, що діяли на момент її надання.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловила правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. У постанові від 17 червня 2008 р. у справі № 21-2375во07 було викладено висновок про те, що оподаткування поворотної фінансової допомоги наданої до моменту набрання чинності Законом № 349-ІV, після 1 січня 2004 р. повинно проводитися з урахуванням пункту 1 розділу II Перехідних положень цього Закону, де законодавець чітко зазначив дату (1 січня 2004 р.), до якої платник податку має право на оподаткування поворотної фінансової допомоги за старими правилами.

Таким чином, правова позиція судів у справі, що розглядається, не відповідає висловленій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні аналогічного спору, і не ґрунтується на нормах матеріального права. Тому скарга підлягає задоволенню.

З огляду на те, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини, але неправильно застосували норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення – про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України


п о с т а н о в и л а:


Скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2007 р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 р. та постанову Господарського суду м. Києва від 9 грудня 2005 р. скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Мєна-Трейдінг” відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.