З урахуванням положень п. 16.2 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» керівник відповідного контролюючого органу (його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абз. 1 підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, але не більше шістдесяти календарних днів, про що письмово повідомити платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абз. 1 того самого підпункту *.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається йому протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків із дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абз. 1 вказаного підпункту

15 квітня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргами Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області — правонаступника Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції (далі — ОДПІ), Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області (далі — ДПА), заступника Генерального прокурора України справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» (далі — ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття») до ОДПІ, ДПА про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У травні 2005 р. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернулось до ОДПІ з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 3 березня 2005 р. № 0000122301/0, яким йому визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 87 млн 801 тис. 149 грн 75 коп., у тому числі 58 млн 534 тис. 99 грн 83 коп. основного платежу та 29 млн 267 тис. 49 грн 92 коп. штрафних (фінансових) санкцій, із підстав невідповідності цього повідомлення-рішення підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон). За клопотанням позивача згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 1 червня 2005 р. до участі у справі також залучено як відповідача ДПА.

Податкове повідомлення-рішення обґрунтоване тим, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на порушення вимог статей 2—4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 18-92 «Про акцизний збір» (далі — Декрет) не сплатило акцизний збір із відвантажених товариству з обмеженою відповідальністю «Ніфея» (далі — ТОВ «Ніфея») нафтопродуктів, виготовлених на давальницьких умовах.

На обґрунтування позову ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» послалось на те, що донарахування відповідачем сум акцизного збору і застосування штрафних санкцій є неправомірними та безпідставними, оскільки підакцизні товари були виготовлені з давальницької сировини замовника — ТОВ «Ніфея». ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» переробляло нафту згідно з договором від 1 червня 2003 р. № 7-09-0056-03-10. Передача замовнику належних йому нафтопродуктів без попередньої сплати ним акцизного збору та надання письмового підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок виробника здійснена на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2003 р. у справі № 15/162, відповідно до якого вироблені, передані та відвантажені нафтопродукти не є для ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» об’єктом оподаткування акцизним збором у рамках зазначеного договору. На думку позивача, наведені обставини свідчать про те, що він не ухилявся від сплати акцизного збору та не порушував вимоги статей 2—4 Декрету.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 20 жовтня 2005 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2007 р., позов задовольнив.

У скаргах до Верховного Суду України ОДПІ, ДПА та заступник Генерального прокурора України порушили питання про перегляд за винятковими обставинами і скасування ухвалених у справі рішень. Прокурор, крім того, просить ухвалити у справі нове рішення — про відмову в задоволенні позову. Скарга обґрунтована посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права. Зокрема, зазначено, що в оскаржуваній ухвалі Вищий адміністративний суд України застосував статті 2, 3, 6, 7 Декрету інакше, ніж Верховний Суд України у постановах від 2 грудня 2003 р. та 12 жовтня 2004 р. у справах за позовами ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів не виявила неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, які стали підставою для задоволення позову в цій справі.

У рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено, що ОДПІ порушила встановлений законом порядок апеляційного узгодження податкового зобов’язання.

Відповідно до підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону в разі коли платник податків уважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, установленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків уважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому це рішення під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 ст. 16 Закону керівник відповідного контролюючого органу (його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абз.1 підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону, але не більше шістдесяти календарних днів, про що письмово повідомити платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абз. 1 цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається йому протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків із дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абз. 1 того самого підпункту.

Суди попередніх інстанцій установили, що вмотивованого рішення ОДПІ за скаргою ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», поданою в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання, протягом установлених Законом строків заявнику надіслано не було, у зв’язку із чим дійшли обґрунтованого висновку, що ця скарга вважається повністю задоволеною.

Висновки судів у цій частині не оскаржуються, а оскільки вони є самостійною підставою для задоволення позову, підстав для перегляду судових рішень за винятковими обставинами у справі немає.

Керуючись статтями 241—244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарг Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2005 р., ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2007 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.


* Публікується повний текст судового рішення з незначною редакційною правкою.