Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2006 р. кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на постановлені судові рішення щодо засудженого Н.,

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 29 березня 2005 р. засуджено

Н., 2 липня 1955 р. народження,
раніше судимого:

- 02.11.1995 р. за ст.140 ч.2 КК України до 1 р. 6 місяців позбавлення волі;
- 26.08.1997 р. за ст.ст.140 ч.2, 145 ч.1, 42 КК України до 1 р. 6 місяців позбавлення волі;
- 14.10.1999 р. за ст.ст.229-6 ч.1, 17-229-6 ч.1, 42 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 04.09.2000 р. за ст.ст.140 ч.2, 208, 229-6 ч.1, 42 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 19.05.2004 р. за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі,


- за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.357 КК України до 1 р. обмеження волі;
- за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, а в силу ст.70 КК України за сукупністю злочинів до 3 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України Н. частково призначено 3 місяця не відбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2005 р. вирок залишений без зміни і в порядку ст.365 КПК України виключено із його вступної частини посилання на попередні судимості Н. 14.02.1974 р., 21.05.1976 р. і 26.01.1978 р.

У решті вирок залишений без зміни.

Згідно з вироком Н. засуджено за те, що він 8 вересня 2003 р. в період з 15.55 до 16.10 год. проник у тамбур квартир №№ 37 і 38, на вул. Зарічанській, 12 у м. Хмельницькому, звідки викрав майно З. на загальну суму 440 грн. та паспорт громадянина України на ім’я потерпілого.


30 грудня 2003 р. в період з 18.20 до 23.05 год. Н. проник у кабінет в приміщенні швейної фабрики на вул. Зарічанській у м. Хмельницькому, звідки викрав майно потерпілої Г. на загальну суму 570 грн.

Він же в період з 16 год. 6 січня 2004 р. до 20 год. 7 січня 2004 р. проник у загальний коридор квартир №№ 236-240, що на пр-ті Миру, 60/2 у м. Хмельницькому, звідки викрав майно Іванюк на загальну суму 566 грн.

21 січня 2004 р. Н. проник у роздягальню спортивного клубу “Фаворит” на пр-ті Миру у м. Хмельницькому, звідки викрав дублянку потерпілої Р. вартістю 1.700 грн. і технічний паспорт на автомобіль “Фольксваген”, а також сумку з речами К. на суму 350 грн.

6 березня 2004 р. об 3.30 год. він же у цілодобовому магазині “Транзит” на пр-ті Миру у м. Хмельницькому викрав дублянку Л. вартістю 1.700 грн.

22 березня 2004 р. об 19 год. Н. проник у квартиру № 16, на вул. Перемоги, 2 у м. Хмельницькому, звідки викрав майно С. на суму 800 грн. та паспорт громадянина України на ім’я потерпілого.

У ніч на 13 травня 2004 р. Н. проник у тамбур квартири № 1, на вул. Зарічанській, 30 у м. Хмельницькому, звідки викрав майно потерпілої Т. на загальну суму 2.416,90 грн.

У період з 22 год. 11 травня 2004 р. до 8 год. 9 травня 2004 р. засуджений проник у тамбур будинку № 16, на вул. Рибалка у м. Хмельницькому, звідки викрав майно К.І. на суму 225 грн.

Крім того, 14 квітня 2004 р. об 13 год. Н. на вул. Будівельників у м. Хмельницькому знайшов та взяв для власного вживання без мети збуту шприц з ацетильованим опієм, який зберігав при собі і у цей же день об 15 год. був виявлений і вилучений працівниками міліції.

А також, 3 серпня 2004 р. об 8.30 год. Н., перебуваючи у парку відпочинку ім.50-річчя м. Хмельницького, знов знайшов та взяв для власного вживання шприц з ацетильованим опієм, який об 9 год. у нього було виявлено і вилучено працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор вказує, що під час розгляду справи суд роз’яснив потерпілим З., Р., К., С. і Т. права, передбачені ст.268 КПК України, а не ст.267 КПК України, хоча останні не були визнані по справі цивільними позивачами, не вияснив у них позицію щодо заявлення цивільних позовів і не надав слова для виступу в судових дебатах. У матеріалах справи відсутні дані про повідомлення потерпілих І., Г., Л. та К.І. про день і час судового розгляду справи. Також при призначенні покарання Н. за сукупністю злочинів судом застосовано невірний принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим при визначенні остаточного покарання і неправильно застосовані вимоги ст.71 КК України, оскільки епізоди крадіжок майна у потерпілих З., І., Г., К., Р., Л., С., Т. і К.І. та незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів Н. вчинив до постановлення попереднього вироку.

У зв’язку із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та м’якістю призначеного Н. покарання, прокурор просить скасувати постановлені щодо останнього судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Так, призначаючи Н. покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України, судом застосовано невірний принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Зокрема, Н. за вчинення інкримінованих злочинів призначено відповідно 3 роки позбавлення волі, 2 роки обмеження волі та 2 роки позбавлення волі. Таким чином, при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі, суд повинен був застосувати принцип часткового складання призначених покарань, а не принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, враховуючи те, що епізоди крадіжок у потерпілих З., І., Г., К., Р., Л., С., Т. і К.І. та незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів за епізодом від 14 квітня 2004 р. Н. вчинив до постановлення попереднього вироку Хмельницьким міськрайонним судом від 19 травня 2004 р., суд повинен був керуватись вимогами ч.4 ст.70 КК України, а застосувати вимоги ст.71 КК України в даному випадку при призначенні Н. остаточного покарання за сукупністю злочинів суд повинен був лише до покарання, призначеного за ч.2 ст.309 КК України за епізодом від 3 серпня 2004 р., тобто за злочин, вчинений після постановлення попереднього вироку.

Також під час допиту на досудовому слідстві потерпілі З., І., Г., К., Р., Л., С., Т. і К.І. зазначили, що цивільні позови про відшкодування заподіяних збитків вони будуть заявляти в суді.

Проте під час судового розгляду справи, всупереч вимогам ст.ст.122, 123 КПК України, суд роз’яснив потерпілим З., Р., К., С. і Т. права, передбачені ст.268 КПК України, а не ст.267 КПК України, хоча останні не були визнані по справі цивільними позивачами та не вияснив у них позицію щодо заявлення цивільних позовів. Крім цього, суд зазначеним потерпілим, в порушення вимог ст.318 КПК України, не надав слова для виступу в судових дебатах, що є порушенням прав потерпілих на захист своїх інтересів в суді і на що не звернула уваги колегія суддів апеляційного суду при розгляді справи.

У зв’язку із порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, судові рішення щодо Н. підлягають скасуванню, а справа-направленню на новий судовий розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Якщо при новому розгляді справи Н. буде визнано винуватим у вчиненні злочинів у такому ж обсязі обвинувачення і за таких обставин, то призначене йому зазначеним вироком покарання слід вважати м’яким, оскільки не в повній мірі суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, те, що Н. раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, а кількість епізодів викрадення чужого майна свідчить про систематичність та стійкість злочинних намірів Н.

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 29 березня 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2005 р. щодо Н. скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у той же суд.