Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» має пріоритетне значення щодо нормативно-правових актів Уряду України. Оскільки положення постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» та «Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного» суперечать ст. 6 цього Закону, то під час його дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме ним, а не зазначеними постановами* 

9 жовтня 2007 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за позовом колективного підприємства «Кримське кар’єроуправління» (далі — КП «Кримське кар’єроуправління») до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі — Феодосійська МДПІ) про визнання недійсним податкового пові-домлення-рішення — за скаргою Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим, яка є правонаступником Феодо-сійської МДПІ, про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2007 р., встановила:

У жовтні 2005 р. КП «Кримське кар’єроуправління» звернулося в суд із позовом до Феодосійської МДПІ. Позивач зазначав, що 11 серпня 2005 р. цією інспекцією було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення ним до бюджету сум місцевих ресурсних і неподаткових платежів за період із 1 жовтня 2003 р. по 31 березня 2005 р. За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2005 р. № 2281/23-01/05420155 і винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2005 р. № 0000762301/0/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання у розмірі 41 тис. 611 грн (у тому числі 28 тис. 766 грн основного платежу та 12 тис. 845 грн штрафу) у зв’язку з тим, що він неправильно розрахував плату за користування надрами (видобування каменю будівельного). Зокрема, у цих розрахунках використано нормативи плати, встановлені підзаконними актами — постановами Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» (далі — Постанова № 1014) і від 31 березня 2003 р. № 427 «Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного» (далі — Постанова № 427) — а не Законом України від 27 листопада 2003 р. № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (далі — Закон № 1344-IV), яким запроваджено інші базові нормативи плати за користування надрами (у тому числі видобування каменю будівельного). Вважаючи дії Феодосійської МДПІ неправомірними, КП «Кримське кар’єроуправління» просило задовольнити позов.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 2 лютого 2006 р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 р., позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 березня 2007 р. зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд цієї ухвали за винятковими обставинами Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на неоднакове застосування касаційними судами однієї й тієї самої норми права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення. Зокрема, скаржник зазначає, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Токмацький гранітний кар’єр» до Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення дійшла висновку, що слід застосовувати базові нормативи, встановлені Законом № 1344-IV, який має вищу юридичну силу порівняно з названими постановами Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї ж норми права, колегія суддів виходить із такого.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли висновку, що положення ст. 6 Закону № 1344-IV, якою запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки цим Законом були змінені лише нормативи плати за користування надрами у 2004 р., а порядок її справляння залишився без змін.

Проте із зазначеним висновком погодитися не можна, тому що він не відповідає вимогам закону.

Так, згідно зі ст. 28 Кодексу «Про надра» користування надрами є платним. Плата справляється у вигляді:
1) платежів за користування надрами;
2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
3) збору за видачу спеціальних дозволів;
4) акцизного збору.

Статтями 29—32 цього Кодексу визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння відповідних платежів, а також їх розподіл та форми внесення такої плати. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 30 нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 1014 затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок її справляння, а Постановою № 427 установлено, що на період із 1 квітня 2003 р. до 1 січня 2005 р. до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.

Статтею 6 Закону № 1344-IV, введеного в дію з 1 січня 2004 р., у зазначеному році було запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9, у тому числі каменю будівельного — 2 грн за кубічний метр.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що Закон № 1344-IV має пріоритетне значення щодо нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Оскільки положення постанов № 1014 та № 427 суперечать ст. 6 цього Закону, то під час його дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме ним, а не зазначеними постановами.

У зв’язку з тим, що при вирішенні справи суди допустили порушення норм матеріального права, постановлені ними судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення — про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241—243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2006 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2007 р. скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

* Публікується повний текст судового рішення із незначною редакційною правкою.