Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Нормами ст. 1224 ЦК України передбачена можливість усунення від спадкування особи, котра ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто законодавцем закріплено право батьків на отримання від дітей допомоги у разі, якщо батьки є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Суд повинен дослідити, чи був спадкодавець непрацездатним, чи син ухилявся від утримання батька і чи прохав батько про таку допомогу, ураховуючи вік та стан здоров’я спадкодавця.

Крім того, встановлення факту ухилення від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця може бути необхідним для подальшого оформлення спадщини, отже суд такий спір має вирішуватися не в порядку окремого, а в порядку позовного провадження

Колегія суддів Судової палати у цивільних розглянувши справу за заявою К. про встановлення факту ухилення від виконання обов’язку утримання спадкодавця, встановила.

У листопаді 2006 р. К. звернулася із зазначеною заявою посилаючись на те, що 23 квітня 2006 р. помер її брат М. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями в с. Корнин Рівненського району Рівненської області. За життя померлого його діти з ним не спілкувались, місце знаходження їх було невідомо. Позивачка належить до другої черги спадкоємців за законом після смерті М.А. Від державного нотаріуса позивачка К. дізналась, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син померлого брата М.І. Оскільки М.І. не утримував батька, який був непрацездатним і потребував матеріальної допомоги, а позивачка доглядала за померлим братом і є спадкоємцем другої черги, тому для оформлення спадщини на своє ім’я К. просить задовольнити її заяву і встановити факт ухилення М.І. від виконання обов’язків, щодо утримання спадкодавця М.А.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 березня 2007 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2007 р., заяву задоволено.

У касаційній скарзі М.І. просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні вимог К., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи заяву К. та визнаючи М.І. таким, що ухилявся від виконання свого обов’язку щодо утримання спадкодавця, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що М.А., який помер 23 квітня 2006 р., за життя через поганий стан здоров’я ніде не міг працевлаштуватися, а тому не мав засобів для існування. У зв’язку з чим М.А. перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. М.І., у порушення ст. 202 СК, не виконував своїх обов’язків по утриманню та наданню матеріальної допомоги своєму батьку.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Нормами ст. 1224 ЦК передбачена можливість усунення від спадкування особи, котра ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто законодавцем закріплено право батьків на отримання від дітей допомоги у разі, якщо батьки є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Судом не досліджено чи був спадкодавець непрацездатним, чи син ухилявся від утримання батька і чи прохав батько про таку допомогу, оскільки за віком він був працездатним.

Крім того, суд залишає заяву про встановлення юридичного факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Встановлення факту ухилення від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця К. необхідне для подальшого оформлення спадщини.

Такі спори вирішуються у позовному, а не окремому провадженні.

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не перевірив доводи апеляційної скарги, залишив рішення районного суду без змін.

За таких обставин, ухвалені судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 335, 338, 345 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу М.І. задовольнила частково: рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 березня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2007 р. скасувала, а справу направила до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею. Ухвала оскарженню не підлягає.