Оскільки товариство у заявці на придбання торгового патенту вказало всі необхідні відомості (реквізити), передбачені ч. 4 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», то відмова податкового органу з посиланням на відсутність у нього розташованих на території м. Євпаторії АР Крим філій, а також ненадання ліцензії на здійснення господарської діяльності з організації та утримання гральних закладів є необґрунтованими

23 травня 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лепрікон» (далі — ТОВ) до державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (далі — ДПІ), третя особа — Рада Міністрів АР Крим, про зобов’язання вчинити дії, встановив:

У січні 2008 р. ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило зобов’язати ДПІ видати торгові патенти на підставі заявки від 30 листопада 2007 р. та зарахувати оплату вартості цих патентів на його особовий рахунок.

На обґрунтування позову ТОВ вказало на безпідставну відмову ДПІ у видачі патентів із посиланням на відсутність у нього розташованих на території м. Євпаторії АР Крим філій, а також ненадання ліцензії на здійснення господарської діяльності з організації та утримання гральних закладів.

Господарський суд АР Крим постановою від 26 березня 2008 р., залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 р. та Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 р., позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Закон від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (чинний на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 98/96-ВР) не зобов’язував суб’єкта підприємницької діяльності, що подає заявку на придбання торгового патенту, реєструвати філії (відділення) та вказувати у заявці інші, не передбачені ч. 4 ст. 2 цього Закону, відомості (реквізити).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, ДПІ просила скасувати оскаржувану ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування зазначеного заявник додав постанову Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2010 р., в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ постанові касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано ст. 2 Закону № 98/96-ВР та п. 11 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 р. № 1077 (чинного на час виникнення спірних відносин).

У справі, рішення касаційного суду від 4 листопада 2010 р. в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що за змістом зазначених норм суб’єкт господарювання для отримання патенту зобов’язаний подати податковому органу ліценцію на відповідний вид діяльності, якщо така підлягає ліцензуванню.

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що Закон № 98/96-ВР не зобов’язує суб’єкта підприємницької діяльності, що подає заявку на придбання торгового патенту, вказувати у заявці інші, не передбачені ч. 4 ст. 2 цього Закону, відомості (реквізити).

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права, хоча у справі, що розглядається, — правильно.

Порядок патентування діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, що провадиться суб’єктами підприємницької діяльності, визначено Законом № 98/96-ВР.

За змістом ч. 2 ст. 2 цього Закону підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 98/96-ВР заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: найменування суб’єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, — довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

При цьому ч. 2 цієї статті містить положення, зокрема, про те, що встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Таким чином, касаційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач у заявці на придбання торгового патенту вказав всі необхідні відомості (реквізити), то відмова відповідача з посиланням на відсутність у нього розташованих на території м. Євпаторії АР Крим філій, а також ненадання ліцензії на здійснення господарської діяльності з організації та утримання гральних закладів є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241—244 КАС, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ДПІ відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.