Застосування до особи, засудженої за ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212 КК України, положень ст. 75 цього Кодексу визнано необґрунтованим, оскільки вона не відшкодувала заподіяну злочином шкоду, під час розгляду кримінальної справи ухилялася від суду, у зв’язку з чим її оголошували в розшук, суд за відсутності даних зробив помилковий висновок про позитивну характеристику цієї особи

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області вироком від 26 червня 2008 р. засудив Р. за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачено ч. 3 ст. 212 КК, ч. 3 ст. 358 КК, та згідно зі ст. 70 цього Кодексу визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком два роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Р. визнано винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів за наведених у вироку обставин, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на суму 913 тис. 229 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, вважаючи, що призначене Р. покарання із застосуванням положень ст. 75 КК є надто м’яким, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі.

Перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання має бути задоволене з таких підстав.

Суд, призначаючи засудженому Р. покарання, не дотримав вимог ст. 65 КК.

У поданні прокурора обґрунтовано зазначено про безпідставність призначення Р. покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, оскільки, як убачається із мотивувальної частини вироку, суд, постановляючи таке рішення, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим умисних злочинів (зокрема тяжкого), унаслідок яких до державного бюджету не надійшли кошти в сумі 913 тис. 229 грн. Даних про те, що зазначену шкоду Р. намагався відшкодувати, в матеріалах справи немає.

Рішення суду про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком є безпідставним також тому, що відповідно до матеріалів справи він ухилявся від суду, у зв’язку з чим його було оголошено в розшук та змінено щодо нього запобіжний захід із підписки про невиїзд на взяття під варту, не встановлено обставин, які пом’якшують покарання, тощо. Крім того, з урахуванням змісту долученої до справи характеристики Р. з місця його проживання, яка складається з одного речення про відсутність на нього скарг, сумнівним є висновок суду про те, що засуджений позитивно характеризується.

Суд у вироку не навів жодного переконливого мотиву на обґрунтування можливості призначення Р. покарання із застосуванням ст. 75 КК.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2008 р. щодо Р. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд, зазначивши, що в разі доведеності під час цього розгляду винності Р. у вчиненні злочинів суд повинен призначити йому покарання із дотриманням вимог КК.