Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2005 Ухвала від 1 грудня 2005 р. у справі за касаційною скаргою засудженого Ч. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2004 р.

УХВАЛА
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
від 1 грудня 2005 р.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 грудня 2005 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого Ч. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2004 р., яким
Ч., 1979 р. н., раніше неодноразово судимого, останній раз 11.09.1998 р. Хмельницьким міським судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, -

засуджено:
- за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів Ч. остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 357 КК України Ч. виправдано.

Виключено з обвинувачення Ч. епізоди крадіжок технічного паспорту, посвідчення водія на ім’я М. М. та паспорта громадянина України на ім’я М. В.

Вирішено питання про стягнення з Ч. 588 грн. 91 коп. судових витрат.

Цим же вироком засуджені Д. та П. вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

В апеляційному порядку справа щодо Ч. не розглядалася.

Ч. визнано винним у тому, що він 22 вересня 2003 р., приблизно о 3 годині, за попередньою змовою з Д. таємно викрали з автомобіля ВАЗ 2105, який знаходився поблизу будинку № 7 по вул. Геологів у м. Хмельницькому майно Д.В. на суму 56 грн., посвідчення водія на ім’я Д.В., талон-попередження до даного посвідчення, свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу на ім’я Д.Л. та доручення на право керування цим автомобілем, які є важливими особистими документами.

Крім того, 4 листопада 2003 р., приблизно о 16 годині, Ч. повторно намагався проникнути у автомобіль “Фольксваген-Пассат”, який належав Б. та знаходився на автостоянці поблизу заводу “Темп”, по просп. Миру у м. Хмельницькому, але на місці вчинення злочину був затриманий працівниками міліції, тому свій намір не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Потім Ч. у м. Хмельницькому з різних автомобілів повторно скоїв ряд крадіжок, заволодівши: 17 грудня 2003 р. майном К. на суму 1000 грн.; 23 грудня 2003 р. майном Д. на суму 2630 грн.; 29 грудня 2003 р. майном К. на суму 1996 грн.; 31 грудня 2003 р. майном М. на суму 820 грн.; 1 січня 2004 р. майном М. на суму 830 грн.; 3 січня 2004 р. майном С. на суму 430 грн.; 4 січня 2004 р. майном К. на суму 1300 грн. та П. на суму 1005 грн.

Крім того, 6 січня 2004 р., приблизно о 6 годині 30 хвилин, Ч. повторно проник у приміщення кухні ЗОШ-25 по вул. Рибалка, 14/1 у м. Хмельницькому, звідки таємно викрав майно на суму 130 грн. 30 коп.

У касаційній скарзі засуджений Ч. вказує на застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства, тому він був вимушений писати явки з повинною та розповідати про обставини вчинення злочинів на відтворенні обстановки та обставин події, зазначає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки вчинені ним дії є повторними, а не продовжуваним злочином, посилається на суворість призначеного покарання та просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, перекваліфікувавши дії Ч. з ч. 4 на ч. 3 ст. 185 КК України та залишити обране судом покарання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про винуватість Ч. у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема показаннях засудженого Ч., який у судовому засіданні частково визнав свою вину, показаннях потерпілого Д.В., свідків М., П., даних протоколів огляду та вилучення посвідчення водія та інших документів, огляду місця події, вилучення ножів та ножиць, огляду речових доказів, відтворення обстановки та обставин події за участю Ч., який детально та послідовно розповідав та показував про обставини вчинення ним ряду крадіжок майна з різних автомобілів і з приміщення кухні школи № 25 та протоколами його допитів як обвинуваченого з цього приводу.

Суд дав правильну оцінку показанням засудженого в судовому засіданні в частині невизнання вини по деяких епізодах крадіжок, як бажання уникнути відповідальності.

Доводи засудженого про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні деяких крадіжок, є безпідставними. Вони перевірялися судом та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України не виявлено.

Разом з тим, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно кваліфікував дії Ч.

Як убачається з матеріалів справи, Ч. у період з 17 грудня 2003 р. по 6 січня 2004 р. вчинив ряд крадіжок чужого майна із салонів автомобілів та з проникненням у приміщення кухні ЗОШ-25. При цьому по справі не вбачається, що зазначені крадіжки були об’єднані єдиним злочинним наміром Ч. Крім того, вони були вчинені зі школи та з салонів різних автомобілів, припаркованих на різних вулицях, у різні дні, шкода заподіяна різним потерпілим.

Тому має місце повторність крадіжок, а не продовжуваний злочин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії Ч. необхідно перекваліфікувати з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 17 грудня, 31 грудня 2003 р., 1 січня, 3 січня, 4 січня 2004 р., як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно; на ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами від 23 та 29 грудня 2003 р., як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілим; та на ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки з приміщення кухні школи, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення.

Щодо призначеного Ч. покарання, то, у зв’язку з перекваліфікацією його дій, з урахуванням конкретних обставин справи та особи засудженого, який доглядав хвору матір, незадовільний стан його здоров’я, колегія суддів вважає за можливе покарання Ч. пом’якшити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу засудженого Ч. задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2004 р. щодо Ч. змінити.

Перекваліфікувати дії Ч. з ч. 4 ст. 185 на ч. 3 ст. 185 КК України. Вважати його засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, ч. 3 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно Ч. визначити 4 роки позбавлення волі.

У решті цей вирок залишити без зміни.