Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення в адміністративних справах (застосування процесуального законодавства в адміністративному судочинстві) Строки в адміністративному судочинстві 2008 Постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 4 листопада 2008 р.<br><I>Ухвалу суду касаційної інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо поновлення строку касаційного оскарження скасовано, оскільки Вищий адміністративний суд України всупереч ч. 3 ст. 212 КАС при вирішенні зазначеного питання обставини виконання апеляційним судом вимог закону, яким урегульовано подання касаційної скарги, не дослідив і правової оцінки цим обставинам не дав</I>

Ухвалу суду касаційної інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо поновлення строку касаційного оскарження скасовано, оскільки Вищий адміністративний суд України всупереч ч. 3 ст. 212 КАС при вирішенні зазначеного питання обставини виконання апеляційним судом вимог закону, яким урегульовано подання касаційної скарги, не дослідив і правової оцінки цим обставинам не дав


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


4 листопада 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі — ДПІ) справу за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства “Біохімфарма” — “Основа” до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 серпня 2007 р. відмовив ДПІ у задоволенні заяви про поновлення строку касаційного оскарження та залишив її касаційну скаргу без розгляду.

У скарзі про перегляд зазначеної ухвали за винятковими обставинами ДПІ просить скасувати її та направити справу до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду касаційну скаргу у зв’язку із пропуском строку її подання, касаційний суд послався на ч. 2, 3 ст. 212 КАС і виходив з того, що скаржником порушені норми саме зазначеного Кодексу.

При цьому суд не врахував, що касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 р. було подано 28 жовтня 2005 р., тобто до набрання чинності 1 листопада 2005 р. Законом України від 6 жовтня 2005 р. № 2953-IV “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України”, яким було врегульовано компетенцію судів щодо розгляду справ зазначеної категорії.

Касаційне оскарження у справі відбувалося за правилами, встановленими розд. XII ГПК. У зв’язку із цим Вищий адміністративний суд України, вирішуючи питання про поновлення строку касаційного оскарження, повинен був перевірити належне виконання судом апеляційної інстанції вимог норм ГПК.

Згідно зі ст. 110 цього Кодексу касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Частинами 3, 4 ст. 105 ГПК передбачено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк із цього дня.

Як убачається з матеріалів справи, 20 липня 2005 р. апеляційним судом було складено і проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, а про складення її в повному обсязі даних немає.

Повний текст постанови апеляційного суду був надісланий позивачу 8 жовтня 2005 р., що підтверджено долученим до скарги поштовим конвертом.

Такі обставини можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку касаційного оскарження, оскільки для оформлення касаційної скарги скаржнику необхідно ознайомитися з повним текстом постанови апеляційного суду.

Як випливає з ч. 3 ст. 212 КАС, при вирішенні питання про прийняття касаційної скарги касаційному суду необхідно було з’ясувати наведені обставини, дати їм належну правову оцінку, перевірити виконання апеляційним судом вимог закону, яким урегульовано подання такої скарги. Проте суд касаційної інстанції цього не зробив.

Викладене дає підстави для висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2007 р. не ґрунтується на вимогах процесуального закону і підлягає скасуванню, а справа — направленню до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ДПІ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2007 р. скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.