Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2005 р. кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2004 р.

Вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 2 червня 2004 р. засуджено:

О., 1969 р.н., уродженця смт. Врадіївка
Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

Б., 1977 р.н., уродженця м. Харкова,
раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 188 КК України – на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 188 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

Н., 1978 р.н., уродженця с. Суха Балка Доманівського району Миколаївської області, раніше не судимого

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

Д., 1983 р.н., раніше не судимого, уродженця с. Іванівка Доманівського району Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

С., 1980 р.н., уродженця с. Суха Балка Доманівського району Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

С., 1982 р.н., уродженця смт. Доманівка Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України – на 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі;

О., 1973 р.н., уродженця с. Суха Балка Доманівського району Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

М., 1973 р.н., уродженця м. Болграда Одеської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

Л., 1977 р.н., уродженця смт. Доманівка Миколаївської області, раніше не судимого

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;

Г., 1980 р.н., уродженця с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

Ф., 1980 р.н., уродженця с. Мостове Доманівського району Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;

К., 1979 р.н., уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 188 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

На відшкодування матеріальної шкоди на користь підприємства “Одеські магістральні електричні мережі” стягнуто:

з О., Б., О., Ф., М. солідарно 30 575 грн. 91 коп. та 305 грн. 76 коп. державного мита;

з О., Б., О., Ф., М., Д., Н., С., К. солідарно 61 675 грн. 67 коп. та 616 грн. 76 коп. державного мита;

з О., Б., Ф., Д., Л., С., Г., К., Н. – 58 981 грн. 74 коп. та 589 грн. 82 коп. державного мита;

з О., Б., С., Н., Д., Л., С. – 87 532 грн. 48 коп. та 875 грн. 32 коп. державного мита.

На відшкодування матеріальної шкоди користь підприємства “Южно – Українська АЕС” із Б. стягнуто 2 214 грн. 74 коп.

Автомобілі “Москвич – 2140”, “ГАЗ – 66” та “УАЗ – 469” конфісковано в доход держави.

Як визнав суд, О., мешканець с. Доманівка, Миколаївської області, скориставшись тим, що в результаті стихійного лиха, яке сталося 26-27 листопада 2000 р., а в січні 2001 р. було виведено із експлуатації та знеструмлено лінію електричної мережі “Південна електроенергетична система Національної енергетичної компанії “Укренерго”, яка проходила по території Кіровоградської, Миколаївської і Одеської областей України, утворив організовану групу осіб, у складі якої з листопада 2002 р. по 8 травня 2003 р. вчиняв викрадення обладнання шляхом демонтажу електричних мереж.

У вказаний період О. організував злочинну групу, в яку втягнув Б., Л., С., Ф., К., Г., Д., С., Н., О., М. та інших не встановлених слідством осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження. Зазначена злочинна група вчиняла злочинні дії з використанням автомобілів “Москвич – 2140”, “ГАЗ – 66” та “УАЗ – 469”.

У першій половині листопада 2002 р. на території Ренійського району Одеської області О. за попереднім зговором з О., Б., Ф. та М. шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 150 м. алюмінієвого електропроводу марки АС – 400/51 на суму 547 грн. 50 коп.

В середині листопада 2002 р. вони та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на території Ренійського району шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 5 692 м електропроводу марки АС – 400/51 і обладнання на загальну суму 23 987 грн. 87 коп.

В середині листопада 2002 р. О., Б., Ф. і О. втягли в злочинну групу мешканців с. Суха Балка Миколаївської області Н., С., К. і Д. У цей же час, 17 листопада 2002 р., О. з метою забезпечення злочинної групи вантажним транспортом на гроші, отримані від збуту викраденого проводу, в м. Одесі купив вантажний автомобіль “ГАЗ-66”.

Після 17 листопада 2002 р. на території Ренійського району Одеської області О., Б., О., Н., С., К., Д. та М. протягом 3-4 ночей шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 11 257 м електропроводу марки АС – 400/51 і обладнання на загальну суму 47 207 грн. і 19 коп.

В другій половині грудня 2002 р. на території Тарутинського району О., Б., Ф., Л., С., Г., Д., К., Н. протягом приблизно 10 днів шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 13 500 м електропроводу марки АС – 400/51 і обладнання на загальну суму 55 875 грн. 68 коп.

З 29 квітня по 6 травня 2003 р. на території Тарутинського району О., Б., Л., С., Д., Н., С. шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 17 660 м. електропроводу марки АС – 400/51 та обладнання на загальну суму 72 867 грн. і 28 коп.

З 6 по 8 травня 2003 р. О., Б., Л., С., Д., Н., С. на території Тарутинського району шляхом демонтажу електричних мереж “Южно – Українська АЕС– Исакча” викрали 6 680 м електропроводу марки АС – 400/51 та обладнання на загальну суму 28 156 грн. і 20 коп.

Таким чином, в результаті діяльності злочинної групи, яку організував і керував нею О., в яку увійшли Б., Л., Ф., С., К., Г., Д., С., Н., О., М. і інші особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, за період з листопада 2002 р. по 8 травня 2003 р на території Ренійського і Тарутинського районів Одеської області шляхом демонтажу було викрадено з лінії електропередачі “Южно – Українська АЕС– Исакча” електропроводу і обладнання на загальну суму 228 094 грн. і 8 коп.

Крім того, при демонтажі ними умисно було пошкоджено майно на суму 36 787 грн. і 62 коп. А всього завдано шкоди на суму 264 581 грн. і 70 коп.

Крім того, Б. 4 січня 2003 р. в районі с. Жовтневе Первомайського району Миколаївської області шляхом демонтажу лінії електропередачі “Районна – Фрегат” викрав 360 м електропроводу марки АС – 240 на суму 2 214 грн. 72 коп.

Також, 19 лютого 2002 р. у смт. Доманівка Миколаївської області по вул. Радянської армії С., за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, із проникненням у приміщення складу таємно викрав обладнання ТОВ “Доманівський агрошляхбуд” на суму 1 628 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2004 р. вирок відносно всіх засуджених змінено.

Дії всіх засуджених перекваліфіковано із ч. 3 на ч. 2 ст. 188 КК України і за цією статтею їм призначено покарання: Д. із застосуванням ст. 69 КК України – 4 роки позбавлення волі; О., Н., С., М., О., Г., Ф., Л., К. – 5 років позбавлення волі кожному і на підставі ст. 75 КК України М., О. та Г. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки кожного, а Ф., Л. та К. – з іспитовим строком 3 роки кожного; С. – 5 років позбавлення волі і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України йому призначено покарання 5 років позбавлення волі, а із застосуванням ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; Б. – 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 188 КК України 1 рік і 6 місяців позбавлення волі і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України Б. остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі. Крім цього, суд апеляційної інстанції виключив із вироку визнання О. організатором злочинної групи.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на необґрунтовану перекваліфікацію дій засуджених з ч. 3 на ч. 2 ст. 188 КК України, а як наслідок і призначення їм м’якого покарання, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України З., вислухавши пояснення прокурора Г. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Як видно зі справи, дії всіх засуджених судом першої інстанції було кваліфіковано за ч. 3 ст. 188 КК України, оскільки цей злочин ними було вчинено організованою групою. На обґрунтування такої кваліфікації у вироку наведено певні доводи. Змінюючи вирок та перекваліфіковуючи дії всіх засуджених із ч. 3 на ч. 2 ст. 188 КК України, суд апеляційної інстанції в своєму судовому рішенні зазначив, що у вироку не наведено жодного доказу щодо стійкості та організованості групи, наявності будь-яких розроблених планів та розподілу функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім часникам групи.

Однак при цьому не було взято до уваги те, що судом першої інстанції визнано, що у готуванні та вчиненні злочинних дій брали участь більш ніж три особи, які попередньо зорганізувались у стійке об’єднання для крадіжок дроту високовольтних ліній та обладнання електричних мереж, ініціатором створення такого об’єднання і керівником був О., ці особи були об’єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи і яким був відомий план скоєння злочинів.

Суд першої інстанції визнав, що злочинна група у різному її складі діяла узгоджено, О. підшукував ділянки лінії електромереж, забезпечував членів злочинної групи знаряддям, транспортом, харчуванням, житлом на період скоєння злочинних дій, розподіляв грошові кошти, одержані від збуту викраденого, між членами злочинної групи. Деякі із членів групи для вчинення злочинних дій приїжджали із Миколаївської області. Кожен із учасників групи за вказівкою О. та відповідно до розподілу ролей виконував окремі функції щодо відкручування, різання та змотування дроту в бухти та завантаження у автомобіль. Крім цього, за спільним погодженням учасників групи вирішувалось питання щодо осіб, які під час вчинення злочинних дій іншими, залишались у найманих будинках та займались домашнім господарством.

Апеляційний суд не взяв до уваги зазначене і належним чином не аргументував свій висновок про відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як організована група в діях засуджених.

За таких обставин, наведені у касаційному поданні доводи щодо безпідставності виключення апеляційним судом такої кваліфікуючої ознаки дій усіх засуджених, як вчинення злочину організованою групою, а О. ще й організатора злочинної групи заслуговують на увагу, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів –

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2004 р. щодо О., Б., Н., Д., С., С., О., М., Л., Г., Ф. та К. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.