Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», вирішуючи питання щодо наявності в діях особи кваліфікуючої ознаки хуліганства — застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, — слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян

Гагарінський районний суд м. Севастополя вироком від 15 серпня 2008 р. засудив С. до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки за ч. 4 ст. 296 КК, а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та поклав обов’язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

С. засуджено за те, що 10 травня 2008 р. у квартирі приблизно о 5-ій год 30 хв він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та діючи умисно і за попередньою змовою з Д., справу щодо якого закрито у зв’язку зі смертю, грубо порушили громадський порядок, безпричинно завдали П. удари руками й ногами по голові, зокрема в обличчя. Потерпілий вибіг із квартири, але вони наздогнали його в під’їзді будинку і продовжували бити.

Потім С. та Д. повернулися до тієї ж квартири, з вікна якої С. почав нецензурно лаятися, погрожував підпалити у квартирі газ і підірвати будинок. На вимогу працівників міліції припинити хуліганські дії С. відповів погрозою застосувати насильство до представників влади, кидаючи при цьому через вікно різні предмети.

У касаційному поданні прокурор, не погоджуючись із кваліфікацією дій С., порушив питання про зміну вироку і перекваліфікацію дій С. із ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК та пом’якшення покарання.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора в касаційному поданні про необхідність перекваліфікації дій С. з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК колегія суддів визнала обґрунтованими.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Крім того, у п. 11 цієї постанови зазначено, що застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК.

Як убачається з матеріалів справи, С. під час судового засідання пояснив, що у квартирі П. розпивав спиртні напої разом з Д. Оскільки останній почав їх виганяти, то між ними виникла бійка, яка тривала і в під’їзді. Після цього він разом з Д. повернулися до квартири П. і продовжили розпивати спиртні напої. Згодом у двері квартири почали стукати працівники міліції, які вимагали відкрити їм двері. Проте двері квартири вони не відчиняли, а Д. попередив, що коли працівники міліції не перестануть стукати у двері, то він викинеться з вікна. Після повторної вимоги працівників міліції відкрити двері Д. викинувся з вікна, а С., злякавшись та випивши горілки, почав нецензурно лаятися з вікна лоджії. Після цього він розбив вікна у квартирі, викинув у вікно стілець, складаний ніж, а також частини поламаних меблів.

Крім того, згідно з показаннями засудженого С., даними під час досудового слідства, стілець, складаний ніж, а також частини поламаних меблів він викидав у вікно не з метою заподіяння комусь тілесних ушкоджень, а через те, що перебував у шоковому стані та стані алкогольного сп’яніння.

За таких обставин, оскільки С. викидав у вікно меблі, які безпосередньо знаходились у квартирі і не були спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, умисел засудженого заподіяти кому-небудь тілесні ушкодження не підтверджується матеріалами справи, то дії засудженого С. визнані такими, що підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супрово-джувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов’язане з опором представникові влади, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку.

Разом з тим колегія суддів зазначила, що перекваліфікація дій засудженого С. із ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК не тягне зміну покарання, оскільки призначене судом попереднє покарання є необхідним і достатнім для виправлення С. та попередження нових злочинів, підстав для пом’якшення цього покарання не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2008 р. щодо С. змінила і перекваліфікувала його дії з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК, постановила вважати його засудженим за ч. 3 ст. 296 КК на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 цього Кодексу — звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов’язків, передбачених пунктами 2—4 ч. 1 ст. 76 КК.