Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі й на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість

Дзержинський районний суд м. Харкова вироком від 2 вересня 2002 р. засудив Д. до позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік; за ч. 3 ст.185 КК на 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК на 5 років; за ч. 3 ст. 289 КК на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому визначено покарання у виді позбавлення волі на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 січня 2001 р. і призначено Д. остаточне покарання у виді позбавлення волі на 10 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За цим це вироком С. засуджений до позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК на 5 років, за ч. 3 ст. 289 КК на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому визначено покарання у виді позбавлення волі на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 січня 2001 р. і призначено С. остаточне покарання у виді позбавлення волі на 10 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За цим це вироком К. засуджений до позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік, за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 2 роки, за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 2 роки, за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів К. визначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 19 березня 2003 р. зазначений вирок щодо цих засуджених залишив без змін.

Згідно з вироком суду Д., С. та К. визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

11 вересня 2001 р., приблизно о 1 год., С. та К. за попередньою змовою між собою проникли в гараж у дворі будинку, де із автомобіля вчинили крадіжку майна, яке належало М., на суму 630 грн та пошкодили автомобіль потерпілої на суму 109 грн.

12 вересня 2001 р. вночі С. та К. за попередньою змовою між собою та невстановленою особою проникли в гараж у дворі будинку та незаконно заволоділи автомобілем, що належав П., вартістю 4 тис. 187 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

14 вересня 2001 р., приблизно о 2 год. 30 хв., Д. за попередньою змовою з С. та К. таємно викрали майно, що належало П., на суму 3 тис. 23 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

18 жовтня 2001 р., приблизно о 2 год., С. та К. за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи автомобілем, що належав К.Ю., вартістю 3 тис. 975 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

У цей же день, приблизно об 11 год., Д. за попередньою змовою з С. та К. із автомобіля, що належав К.Ю., таємно викрали його майно на суму 3 тис. 450 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

У період з 21 год. 26 жовтня 2001 р. до 6 год. 30 хв. 27 жовтня 2001 р. С. та К. за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи автомобілем, що належав К.О., вартістю 5 тис. 777 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

3 листопада 2001 р., приблизно о 1 год., Д. за попередньою змовою з С. та К. незаконно заволоділи автомобілем, що належав Р., вартістю 5 тис. 671 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди.

У цей же день, приблизно о 4 год., Д. за попередньою змовою з С. та К. із автомобіля Р. таємно викрали його майно на суму 1 тис. 117 грн.

5 листопада 2001 р., приблизно о 3 год., Д. за попередньою змовою з С. та К. незаконно заволоділи автомобілем, що належав Г., вартістю 3 тис. 869 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди, а також пошкодили його автомобіль на суму 75 грн.

12 листопада 2001 р., приблизно о 0 год. 30 хв., Д. за попередньою змовою з С. та К. незаконно заволоділи автомобілем, що належав Б., вартістю 5 тис. 485 грн, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди, та пошкодили його автомобіль на суму 714 грн.

У цей же день, приблизно о 2 год, Д. за попередньою змовою з С. та К. із автомобіля таємно викрали майно, що належало Б., на суму 760 грн.

У клопотанні захисник Д. порушила питання про перекваліфікацію його дій з ч. 3 ст. 289 КК на ч. 2 ст. 289 КК та пом’якшення призначеного Д. покарання з огляду на зміни, внесені Законом від 22 вересня 2005 р. № 2903-IV “Про внесення змін до статті 289 КК Україниö (далі — Закон № 2903-IV).

У поданні п’яти суддів Верховного Суду України клопотання захисника підтримано, запропоновано судові рішення щодо Д. та в порядку ст. 395 КПК щодо С. та К. у частині їх засудження за ч. 3 ст. 289 КК змінити, їх дії перекваліфікувати на ч. 2 ст. 289 КК в редакції Закону від 22 вересня 2005 р. та призначити засудженим Д. та С. покарання у максимальних межах санкції цієї статті, а К. — в межах санкції цієї статті із застосуванням ст. 69 КК.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав клопотання обґрунтованим і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, дії засуджених за епізодами заволодіння автомобілями потерпілих К.О.С., Р., Б. кваліфіковано за ч. 3 ст. 289 КК в редакції Закону від 5 квітня 2001 р., що діяла на час вчинення злочину та розгляду кримінальної справи у суді першої та апеляційної інстанції, за ознаками заволодіння транспортними засобами, вартість яких у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілим.

Разом із тим, Закон № 2903-IV, що набув чинності 13 жовтня 2005 р., пом’якшив кримінальну відповідальність осіб, які незаконно заволоділи транспортним засобом.

Зокрема, кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 289 КК, серед інших кваліфікуючих ознак, встановлена за незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, а не в залежності від вартості транспортного засобу.

Згідно з п. 3 примітки до ст. 289 КК (в редакції від 22 вересня 2005р.) матеріальна шкода визнається великою у разі заподіяння злочином реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналогічна редакція ч. 3 ст. 289 КК діє і за Законом від 15 квітня 2008 р.

Як убачається з матеріалів справи, автомобілі, у незаконному заволодінні якими було визнано винуватими за ч. 3 ст. 289 КК засуджених, повернуті власникам. При цьому у справі відсутні дані, що неправомірними діями засуджених при незаконному заволодінні автомобілями зазначеним потерпілим заподіяно реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму понад 4 тис. 250 грн.

Ураховуючи відсутність реальних збитків від незаконного заволодіння автомобілями у великому розмірі, а також положення ст. 5 КК про те, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, дії Д. та в порядку статей 395, 400-10 КПК С. та К. підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 289 КК на ч. 2 ст. 289 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 р. зі зниженням відповідно до ч. 3 ст. 74 КК Д. та С. призначеного їм покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією ч. 2 ст. 289 КК у зазначеній редакції, а К. – із застосуванням ст. 69 КК України, як це визнав необхідним суд першої інстанції.

Оскільки за ч. 2 ст. 289 КК в редакції Закону від 5 квітня 2001 р. за іншими, крім вартості транспортного засобу, інкримінованими засудженим кваліфікуючими ознаками цього складу злочину не було передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, це додаткове покарання, згідно з вимогами ст. 5 КК, не може бути призначено засудженим при кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 289 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 р.

Також із судових рішень належить виключити визнання обтяжуючою покарання засуджених обставиною — заподіяння злочинами тяжких наслідків, оскільки по справі не встановлено настання таких наслідків.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд України вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 вересня 2002 р. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2003 р. щодо Д. та в порядку статей 395, 400-10 КПК щодо С. та К. змінив: виключив визнання обтяжуючою покарання засуджених обставиною — заподіяння злочинами тяжких наслідків.

Дії Д., С. та К. за епізодами незаконного заволодіння транспортними засобами К.О.С., Р. та Б. перекваліфікував з ч. 3 ст. 289 КК в редакції Закону від 5 квітня 2001 р. на ч. 2 ст. 289 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 р. та знизив відповідно до цього Закону Д. і С. кожному покарання до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, а К. із застосуванням ст. 69 КК — до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК, визначено остаточне покарання: Д. і С. — кожному у виді позбавлення волі на 8 років без конфіскації майна, а К. — у виді позбавлення волі на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків призначено Д. і С. остаточне покарання кожному у виді позбавлення волі на 8 років і 6 місяців без конфіскації майна.

Постановлено вважати засудженими: Д. і С. — на 8 років і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, а К. — на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 2 листопада 2005 р. Г. засуджено за ч. 3 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з Г. на користь потерпілого Ч. 15 тис. грн на відшкодування матеріальної шкоди, на корить ПП “Право-Експерт”— судові витрати за проведення експертизи у сумі 150 гривень. Також вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Г. визнано винним у тому, що він 11 серпня 2005 р. приблизно о 2 год. 30 хв., знаходячись на подвір’ї будинку і скориставшись ключами від автомобіля, які йому довірив Ч., повторно незаконно заволодів автомобілем вартістю 36 тис. 979 грн, поїхав вулицею і порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталося ДТП. Зазначеними діями Г. завдав Ч. значної матеріальної шкоди.

У клопотанні про перегляд справи у порядку виключного провадження в.о. прокурора АР Крим порушив питання про зміну вироку щодо Г. Він зазначив, що відповідно до Закону від 22 вересня 2005 р. № 2903-IV “Про внесення змін до статті 289 КК України” (далі — Закон) дії засудженого Г. слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК на ч. 2 ст. 289 КК.

Засуджений Г. у своєму клопотанні просив скасувати вирок щодо нього, а справу направити на нове розслідування. Він мотивував це тим, що вирок є незаконним і постановлений з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК.

Клопотання про перегляд судового рішення щодо Г. підтримано п’ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, заступника Генерального прокурора України, який підтримав клопотання прокурора та вважав необхідним частково задовольнити клопотання засудженого Г., судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання засудженого — частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом Закону, який набув чинності 13 жовтня 2005 р., кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 289 КК настає за незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо, крім іншого, такі дії завдали потерпілому великої матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 3 примітки до ст. 289 КК матеріальна шкода визнається великою у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як видно із матеріалів справи, автомобіль, у незаконному заволодінні якого було визнано винним Г., повернуто власнику. Крім того, судом було встановлено, що під час незаконно заволодіння автомобілем Г. пошкодив його в дорожньо-транспортній пригоді, а тому сума реально завданої матеріальної шкоди становить 15 тис. грн, що є меншою ніж 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У зв’язку із відсутністю в діях Г. кваліфікуючої ознаки “завдання великої матеріальної шкоди” його дії у незаконному заволодінні транспортним засобом Ч., вчинені повторно, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 289 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК закон, який пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд України змінив вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 2 листопада 2005 р. щодо Г. змінено змінив. Дії Г. перекваліфікував з ч. 3 ст. 289 КК на ч. 2 ст.289 КК і постановив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України на шість років позбавлення волі.