Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні 20 грудня 2005 р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника М.О. в інтересах засудженого М. на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2004 р., який

М., 1978 р.н., громадянин України, судимий 17.02.2003 р. за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки,

засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено М. для відбуття три роки три місяці позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2005 р. вирок щодо М. залишено без зміни.

Згідно з вироком М. засуджено за те, що він 8 липня 2004 р. близько 21-ї години, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння у салоні маршрутного таксі сполученням Дніпропетровськ-Кривий Ріг, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань затіяв сварку з пасажиром Ч. З метою припинення хуліганських дій М. водій зупинив маршрутне таксі на посту ДАІ на 440 км автодороги Київ-Луганськ, розташованого у Криничанському районі Дніпропетровської області, і звернувся за допомогою до працівників міліції. У цей час М. продовжив хуліганські дії щодо Ч., які супроводжувались особливою зухвалістю та були пов’язані з опором останньому, який їх припиняв, із застосуванням ножа, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, яким він заподіяв йому фізичного болю, порізавши палець руки.

У касаційній скарзі захисник М.О. просить судові рішення щодо М. скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує, що М. не завдавав удари ножем потерпілому, а лише розмахував ним, захищаючись. Також вважає, що в діях його підзахисного відсутня така кваліфікуюча ознака злочину як вчинення хуліганства, пов’язаного з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Посилається на те, що не було з’ясовано питання про осудність засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду законними й обгрунтованими, а касаційну скаргу – безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність М. в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ґрунтуються на всебічно, повно і об’єктивно досліджених доказах.

Обґрунтовуючи винність М. в інкримінованих йому досудовим слідством суспільно небезпечних діяннях, суд послався на його ж показання, в яких він не заперечував факту нецензурного висловлювання на адресу пасажирів маршрутного таксі, а також на показання потерпілого Ч., який підтвердив таку обставину.

З огляду на те, що свої дії засуджений не припиняв протягом тривалого часу, що призвело до тимчасового порушення нормальної роботи громадського транспорту, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях М. хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Разом з тим, кваліфікуючи дії засудженого за ч. 4 ст. 296 КК України, суд припустився помилки.

Із матеріалів справи видно і про це зазначив суд у вироку, що опір М. потерпілому Ч. із заподіянням йому порізу пальця ножем було вчинено не у зв’язку з припиненням хуліганських дій, а під час його затримання.

За таких обставин у діях засудженого відсутні такі кваліфікуючі ознаки хуліганства як вчинення опору громадянину, який припиняв хуліганські дії, а також застосування ножа, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Тому дії М. підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу захисника М. задовольнити частково.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2004 р. і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2005 р. щодо М. змінити.

Перекваліфікувати дії М. із ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК України і призначити за цим законом три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком і М. остаточно до відбування визначити три роки три місяці позбавлення волі.