Факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов’язання, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, усував можливість стягнення відшкодування збитків, оскільки відповідач об’єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації

У березні 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” (надалі — Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки та меліорації про стягнення (далі — Підприємство) 13 тис. 849 грн неустойки, 67 тис. 190 грн відшкодування збитків, 81 тис. 12 грн безпідставно отриманих коштів, а всього 162 тис. 52 грн..

В обґрунтування позову позивач вказав, що 8 жовтня 2001 р. уклав з відповідачем договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 4, відповідно до умов якого Підприємство, правонаступником якого є Інститут гідротехніки та меліорації УААН (далі — Інститут), взяло на себе зобов’язання щодо здійснення допоміжних робіт та реконструкції і капітального ремонту адміністративного будинку у м. Василькові вартістю 200 тис. грн. Проте, відповідач порушив строки виконання підрядних робіт.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача відшкодування завданих збитків у розмірі 81 тис. 39 грн, в тому числі 80 тис. грн сплачених штрафних санкцій за договором комісії, 1 тис. 39 грн витрат з оплати проведеного експертного дослідження КНДІСЕ, а також, стягнути 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 3 травня 2007 р., залишеним без зміни постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р., позов задоволено. Стягнуто з Інституту, який є правонаступником відповідача, на користь позивача 80 тис. грн відшкодування збитків, 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 1 тис. 94 грн витрат пов’язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, 1 тис. 463 грн державного мита.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р. залишено без зміни постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р.

У касаційній скарзі Інститут просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р. з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 лютого 2008 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови від 20 грудня 2007 р. у справі № 104/9-02/19-03/12/14.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Погоджуючись з судовими рішеннями в частині стягнення відшкодування збитків у розмірі 80 тис. грн, які пов’язані із сплатою позивачем штрафу за договором комісії, Вищий господарський суд України зіслався на встановлення судами факту неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором підряду.

Позивач обґрунтовував свої вимоги в цій частині порушенням строків виконання підрядних робіт.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 р. залишено без зміни рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2002 р., яким встановлено, що позивач не виконав встановленого законом зобов’язання і не надав відповідачу проектно-кошторисної документації, і на цій підставі відмовлено у стягненні неустойки за порушення строків виконання робіт.

Таким чином, факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов’язання встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, усував можливість стягнення 80 тис. грн відшкодування збитків, оскільки відповідач об’єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації.

Отже, нехтування касаційним судом положеннями ч. 2 ст. 35 ГПК призвело до неправильного застосування ст. 203 ЦК 1963 р. і покладення відповідальності на особу, в діях якої відсутній склад правопорушення.

Не можна визнати законним і рішення суду в частині стягнення 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих коштів, яке ґрунтується на положеннях ст. 469 ЦК 1963 р.

Суди не врахували договірної природи відносин сторін щодо оплати вартості будівельних робіт. Спір щодо встановлення дійсної вартості виконаних робіт підлягав вирішенню на підставі законодавства, що регулює відносини підряду, відповідних положень договору від 8 жовтня 2001 р. та з дотриманням правил доказування, встановлених процесуальним законом.

Суди помилково та необґрунтовано застосували положення ст. 469 ЦК 1963 р., яка регулювала позадоговірні зобов’язання.

Керуючись статтями 111¹⁹, 111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Інституту задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р., Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р. та рішення Господарського суду Київської області від 3 травня 2007 р. у справі № 104/9-02/19-03/12/14 скасувала і направила справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.