Відповідно до ст. 4 КВК правовою підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закони України та акт помилування.

У разі, коли вирок суду скасовано, відповідальність за ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання за цим вироком виключається. У цьому випадку також не можна призначати покарання за сукупністю вироків

Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 6 червня 2007 р. Ш. засуджено за ч. 1 ст. 162 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 296 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 389 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 122 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК Ш. призначено 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК до цього покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2005 р., і остаточно Ш. призначено 2 роки 12 днів позбавлення волі.

В апеляційному та касаційному порядку вирок не переглядався.

Ш. визнано винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2005 р. за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до громадських робіт на строк 240 год. й ознайомленим з порядком та умовами відбування даного виду покарання, з 27 січня 2006 р. ухилявся від його відбування, не відбувши без поважних причин 96 год. громадський робіт.

У клопотанні в.о. прокурора Сумської області просив вирок змінити, скасувавши його в частині засудження Ш. за ч. 2 ст. 389 КК із закриттям справи за відсутністю події даного злочину, а також виключити застосування ст. 71 КК при призначенні покарання. Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2005 р., яким Ш. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до громадських робіт, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 грудня 2007 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, у зв’язку із чим підстави для притягнення Ш. до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання та застосування ст. 71 КК відпали.

У поданні п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання прокурора підтримано.

Заслухавши суддю-доповідача, думку заступника Генерального прокурора України, який підтримав клопотання в.о. прокурора Сумської області, перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З доданих до клопотання документів убачається, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 грудня 2007 р. вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2005 р., яким Ш. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до громадських робіт, скасовано за м’якістю призначеного Ш. покарання, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Таким чином, Ш. засуджений за ухилення від відбування громадських робіт, призначених йому вироком, який скасовано. За таких обставин підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК та застосування ст. 71 КК відпали.

Крім того, як зазначив прокурор у клопотанні, кримінальна справа про обвинувачення Ш. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, перебуває в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області, який позбавлений можливості постановити законне судове рішення в частині, що стосується призначення Ш. покарання, оскільки при визначенні засудженому остаточного покарання вироком від 6 червня 2007 р. йому на підставі ст. 71 КК частково приєднано покарання, призначене вироком, який на даний час скасовано.

За таких обставин Верховний Суд України скасував вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 6 червня 2007 р. щодо Ш. в частині його засудження за ч. 2 ст. 389 КК, а справу в цій частині закрив за відсутністю події злочину.

Виключив з вироку призначення Ш. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Постановив вважати його засудженим за ч. 1 ст. 162 КК, ч. 1 ст. 296 КК, ч. 1 ст. 122 КК, за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК на 2 роки позбавлення волі.