У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, оскільки Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено право Фонду соціального страхування від нещасних випадків, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.
Згідно із ст. 993 ЦК України таке право переходить до страховика лише у разі проведення ним страхових виплат за договором страхування

У березні 2011 р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області (далі — Фонд, відділення Фонду відповідно) звернулося до суду із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Новікъ» (далі — ТОВ «Новікъ») у порядку регресу 67 тис. 155 грн 51 коп. Відділення Фонду обґрунтувало вимоги тим, що 16 травня 2007 р. на автошляху м. Іллічівськ — с. Санжейка Овідіопольського району Одеської області внаслідок зіткнення автомобілів КІА Преджіо, що належить ТОВ «Новікъ», та ВАЗ 21-104, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Одеські курчата» (далі — ТОВ «Одеські курчата»), пасажир автомобіля ВАЗ 21-104 Ч., який перебував із ТОВ «Одеські курчата» у трудових відносинах, отримав тілесні ушкодження. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) йому встановлено стійку втрату професійної працездатності (60 %) та ІІ групу інвалідності.

Овідіопольський районний суд Одеської області постановою від 17 вересня 2007 р. винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав В., який керував автомобілем КІА Преджіо, що належить відповідачу, та перебував з ним у трудових відносинах.

На підставі положень статей 34, 35, 36 Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон № 1105-XIV) станом на 23 січня 2009 р. відділення Фонду сплатило Ч. страхові виплати у розмірі 67 тис. 155 грн 51 коп. (одноразова допомога, щомісячні страхові виплати).

Посилаючись на те, що між страховими виплатами, сплаченими потерпілому на виробництві, та діями особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є причинний зв’язок і ці правовідносини не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, позивач вважає, що зазначені збитки, завдані діями свого працівника В., повинен відшкодовувати власник автомобіля КІА Преджіо.

Господарський суд Одеської області рішенням від 23 травня 2011 р., з яким погодився Одеський апеляційний господарський суд у постанові від 30 червня 2011 р., позов задовольнив: постановив стягнути з ТОВ «Новікъ» на користь відділення Фонду 67 тис. 155 грн 51 коп., на користь Державного бюджету України 671 грн 56 коп. державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищий господарський суд України постановою від 12 вересня 2011 р. залишив рішення судів нижчих інстанцій без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 р. з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК, ТОВ «Новікъ», пославшись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень статей 515, 993, 999, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК та статей 2, 6, 46 Закону № 1105-XIV, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

На обґрунтування заяви ТОВ «Новікъ» додало копії судових рішень: постанови Вищого господарського суду України від 20 лютого 2012 р. у справі № 5015/4809/11 (5/198), рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 р. у справі № 6-20028 св 08 та від 25 травня 2011 р. у справі № 6-6344 св 09, у яких наведена правова позиція про те, що відносини між відділенням Фонду та працівником є правовідносинами з обов’язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, оскільки Законом № 1105-XIV не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.

Таке право відповідно до ст. 993 ЦК переходить до страховика лише у разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України ухвалою від 22 травня 2012 р. допустила справу № 9/17-1131-2011 до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши пояснення представників сторін, судові палати у господарських та у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія В., який керував автомобілем, що належить ТОВ «Новікъ», Ч. — заступник головного інженера ТОВ «Одеські курчата», який у цей час виконував трудові обов’язки, отримав тілесні ушкодження. 13 лютого 2008 р. складено акт про нещасний випадок на виробництві. Ч. був оглянутий МСЕК і визнаний інвалідом ІІ групи трудового каліцтва, йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Згідно з постановою начальника відділення Фонду від 15 липня 2008 р. за договором особистого страхування Ч. призначені одноразова та щомісячна страхові виплати. Загальна сума цих виплат становила 67 тис. 155 грн 51 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма входить до гл. 82 ЦК і, регулючи правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи у разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Згідно із ч. 2 ст. 999 ЦК до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

На підставі ст. 46 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, що здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Закон № 1105-XIV не передбачає права Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право до страховика переходить відповідно до ст. 993 ЦК лише у разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення Фондом зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК, отже Фонд відповідно не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК не набуває права зворотної вимоги до винної особи.

За таких обставин та керуючись статтями 111²³—111²⁵ ГПК, судові палати постановили: заяву ТОВ «Новікъ» задовольнити частково; постанову Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 р. скасувати; справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.