У ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що приватизації не підлягають об’єкти, які мають загальнодержавне значення. До таких об’єктів належать, зокрема, об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам газу. Таким чином, газопроводи не підлягають приватизації, оскільки мають загальнодержавне значення

У вересні 2007 р. Валківський міжрайонний прокурор подав позов до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Минківської сільської ради Валківського району цієї ж області (далі — Сільрада) до відкритого акціонерного товариства «Харківгаз» (далі — ВАТ) про повернення устаткування. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ч. 2 ст. 5 Закону від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» (далі — Закон № 2163-ХІІ) передбачено, що приватизації не підлягають об’єкти, які мають загальнодержавне значення. До таких об’єктів належать, зокрема, об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам газу.

У листопаді 2007 р. ВАТ подало зустрічний позов до Сільради про визнання протиправним та скасування її рішення від 26 червня 2007 р. «Про скасування рішення <...> Минківської сільської ради від 30 березня 2004 р. «Про передачу у власність ВАТ «Харківгаз» газопроводу низького тиску в с. Минківка Валківського району Харківської області» і про визнання за ВАТ права власності на газопровід низького тиску та станцію катодного захисту.

Господарський суд Харківської області рішенням від 24 грудня 2007 р. у задоволенні позову прокурора відмовив, а зустрічний позов повністю задовольнив.

Рішення мотивовано тим, що Сільрада безпідставно скасувала власне рішення і зробила це не в судовому порядку. Право власності на розподільчі газопроводи правомірно перейшло до ВАТ.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 22 квітня 2008 р. зазначене судове рішення скасував, а позов прокурора задовольнив: зобов’язав ВАТ повернути газопроводи низького тиску до комунальної власності Сільради. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що газопроводи не підлягають приватизації, оскільки мають загальнодержавне значення.

Вищий господарський суд України постановою від 2 вересня 2008 р. цю постанову Харківського апеляційного господарського суду скасував, а рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 р. залишив без змін.

На обґрунтування свого рішення суд зазначив таке. Сільрада безпідставно скасувала власне рішення, оскільки в п. 10 ст. 59 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280/97-ВР) встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Суд не встановив незаконність набуття ВАТ права власності на розподільчі газопроводи.

Генеральний прокурор України у касаційному поданні порушив питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2008 р. та залишення в силі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 р.

Верховний Суд України ухвалою від 15 січня 2009 р. за поданням прокурора порушив провадження з перегляду в касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування Вищим господарським судом норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції та виявлення різного застосування цим судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ВАТ і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установили суди, Валківська міжрайонна прокуратура Харківської області провела перевірку, в результаті якої встановлено, що згідно з рішенням Сільради від 30 березня 2004 р. Нововодолазькій філії ВАТ безкоштовно передано у власність газопроводи низького тиску та споруди на них.

26 квітня 2007 р. Валківський міжрайонний прокурор вніс протест на зазначене рішення Сільради у зв’язку з його незаконністю.

Сільрада рішенням від 26 червня 2007 р. протест прокурора задовольнила: своє рішення від 30 березня 2004 р. скасувала.

У зв’язку з неповерненням до комунальної власності територіальної громади с. Минківка переданого ВАТ згідно з рішенням Сільради від 30 березня 2004 р. майна прокурор подав до Господарського суду Харківської області позов про його повернення.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 р. та залишаючи без змін рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2007 р., яким у задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено, вказав, що Сільрада безпідставно скасувала власне рішення, оскільки в п. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Суд не встановив незаконність набуття ВАТ права власності на розподільчі газопроводи.

Проте такі висновки є безпідставними у зв’язку з тим, що Сільрада не визнала незаконним, а скасувала своє рішення від 30 березня 2004 р., діючи в межах наданих законом повноважень.

Крім того, у ст. 20 Закону від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень.

Відповідно до ст. 21 цього ж Закону протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

За ст. 31 Закону від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ «Про власність», чинного на час прийняття рішення про передачу майна, до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2163-ХІІ відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб є приватиза-цією державного майна.

Відповідно до статей 15, 16 Закону № 2163-ХІІ приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом.

У ч. 2 ст. 5 цього Закону передбачено, що приватизації не підлягають об’єкти, які мають загальнодержавне значення. До таких об’єктів належать, зокрема, об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам газу.

Таким чином, Сільрада, задовольнивши протест Валківського міжрайонного прокурора та скасувавши своє рішення від 30 березня 2004 р., діяла в межах чинного на той час законодавства. Відповідно, спірне майно, яке належить територіальній громаді с. Минківка Валківського району Харківської області, перебуває у володінні ВАТ без достатніх правових підстав.

У зв’язку з цим Харківський апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, задовольнив позов прокурора і відмовив ВАТ у задоволенні зустрічного позову.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 2 вересня 2008 р. підлягає скасуванню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 р. як законна та обґрунтована — залишенню в силі.

Верховний Суд України на підставі положень статей 6, 8 Конституції не визнав за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Основного Закону і статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційне подання Генерального прокурора України задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 2 вересня 2008 р. скасувала, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2008 р. залишила в силі.