головуючого	Синявського О.Г.
суддів	Кисельова О.А., Паневіна В.О.,
за участю прокурора	Кравченко Є.С.,
захисників	Плахотнюка О.А. і Колодій Є.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 3 лютого 2004 р. кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого Б., а також захисників Плахотнюка О.А., Колодій Є.В. і Піх І.Б.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2003 р. засуджені М., 1984 р.н., уродженець м. Києва, гр-н України, несудимий; Б., 1984 р.н., уродженець м. Києва, гр-н України, несудимий; Г., 1984 р.н., уродженець м. Києва, гр-н України, несудимий, кожний: за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, строк відбування покарання всім засудженим постановлено обчислювати з 11 лютого 2003 р. Також постановлено стягнути з засуджених М., Б. і Г. солідарно відшкодування матеріальних збитків на користь потерпілого Л. Г. в сумі 73 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2003 р. зазначений вирок залишений без зміни.

За вироком засуджені М., Б. і Г. визнані винними у вчиненні ними 2002 р. в м. Києві таких злочинів.

Близько 19-ї години на вул. Ломоносова М. і неповнолітні Б. та Г. за попередньою змовою групою осіб, застосувавши щодо потерпілого Л.Г. фізичну силу, відкрито викрали у нього сонцезахисні окуляри вартістю 50 грн. і намагалися викрасти мобільний телефон вартістю 270 грн., однак потерпілий утримав цей телефон. Г. при цьому завдав потерпілому удар кулаком у груди, спричинивши йому фізичний біль.

Близько 20-ї години на тій же вулиці М., Б. і Г. за попередньою змовою групою осіб напали на потерпілого К.Р. з метою заволодіння його майном. Застосувавши щодо потерпілого фізичну силу, нападники заволоділи належними йому 100 доларами США, мобільним телефоном вартістю 311 грн. та іншими речами. При цьому, коли М. утримував потерпілого, Б. завдав останньому кілька ударів по обличчю. Заподіяні потерпілому тілесні ушкодження належать до категорії легких з короткочасним розладом здоров´я.

У касаційних скаргах засуджений Б., захисники Плахотнюк і Колодій в інтересах засуджених М., Б. і Г., а також захисник Піх в інтересах засудженого Г. викладають доводи про зміну постановлених щодо засуджених судових рішень – вироку суду 1-ї інстанції і ухвали апеляційного суду з перекваліфікацією дій всіх засуджених за епізодом стосовно потерпілого К.Р. з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 296 КК України з призначенням покарання, не пов´язаного з позбавленням волі, або із застосуванням до засуджених вимог ст. 75 КК України. Справу за епізодом стосовно потерпілого Л.Г. касаторами пропонується закрити: захисником Плахотнюком – за відсутністю в діях засуджених складу злочину, а захисниками Колодій і Піх – за недоведеністю вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм дій.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників Плахотнюка і Колодій, які підтримали доводи своїх касаційних скарг, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень – вироку і апеляційної ухвали щодо Б. і Г. із скасуванням зазначених рішень в частині призначення вказаним засудженим конфіскації майна у зв’язку з їхнім неповноліттям на день вчинення злочинів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаторів, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові рішення – зміні з таких підстав.

Висновок про винуватість засуджених М., Б. і Г. у вчиненні злочинів суд обгрунтував викладеними у вироку доказами, а саме: показаннями потерпілих Л.Г. і К.Р., свідків Г.Л., Д.Н., Ч.Р., М.К. та інших; даними висновків судово-медичної експертизи, матеріалів про вилучення частини викраденого майна й інших речових доказів.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд правильно застосував щодо засуджених М., Б. і Г. кримінальний закон при кваліфікації їхніх дій за ч. 2 ст. 186 і ч. 2 ст. 187 КК України.

Доводи касаторів про перекваліфікацію дій засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України суперечать матеріалам справи. Під час досудового слідства і в судовому засіданні встановлено, що при нападі на потерпілого К.Р. засуджені діяли не з хуліганських спонукань, а з корисливих мотивів. Застосовуючи щодо потерпілого фізичне насильство, небезпечне для його здоров’я, засуджені одночасно відбирали у нього гроші та інше майно, частина якого у них вилучена.

Водночас суд при призначенні засудженим М., Б. і Г. покарання не повною мірою врахував те, що вони мають молодий вік, а Б. і Г. на день вчинення злочинів були неповнолітніми, що всі засуджені позитивно характеризуються, добровільно відшкодували потерпілим частину заподіяних матеріальних збитків, розкаялися у вчиненому. Ці обставини, на думку колегії суддів, у даному випадку є підставами для подальшого застосування щодо засуджених вимог ст. 69 КК України про призначення покарання більш м’якого ніж передбачено як ч. 2 ст. 187 КК України, так і ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, стосовно засуджених Б. і Г., які на день вчинення злочинів були неповнолітніми, конфіскація майна призначена всупереч вимогам ст. 98 КК України, в якій не передбачено застосування цього виду покарань щодо неповнолітніх.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів ухвалила: касаційні скарги засудженого Б. і захисників Плахотнюка О.А., Колодій Є.В. та Піх І.Б. задовольнити частково; вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2003 р. і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2003 р. щодо засуджених М., Б. і Г. змінити, пом’якшити кожному з них покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі; відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити кожному з зазначених засуджених (М., Б. і Г.) по 3 (три) роки позбавлення волі; виключити рішення суду про застосування щодо засуджених конфіскації майна; в решті вирок і касаційну ухвалу залишити без зміни.