Вирішуючи спір про визнання дійсним аукціону з продажу майна, суди не врахували тієї обставини, що це ж майно було предметом іншого спору між тими самими сторонами про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що розглядався господарськими судами, і за результатами розгляду якого ухвалені судові рішення, що набрали законної сили, й висновки судів безпосередньо пов’язані із цим спором

Закрите акціонерне товариство «Еліта» (далі — ЗАТ «Еліта») звернулось із позовом до Господарського суду м. Києва про визнання дійсними результатів аукціону, проведеного 30 вересня 2005 р. Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» (далі — ДАК) з продажу нежитлової будівлі у м. Чернігові, за результатами якого переможцем було визнано позивача з ціною продажу 4 млн 614 тис. 329 грн. У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив також визнати недійсним повторний аукціон з продажу спірного майна від 26 січня 2006 р., за результатами якого переможцем було визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група» (далі — ТОВ).

Господарський суд м. Києва рішенням від 16 травня 2006 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2008 р., позов задовольнив частково: визнав недійсним аукціон від 26 січня 2006 р. з повторного продажу зазначеної нежитлової будівлі. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 21 листопада 2008 р. ці постанову та рішення залишив без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ «Еліта» просило скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, порушення судом норм матеріального права.

15 січня 2009 р. колегія суддів Верховного Суду України порушила касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 листопада 2008 р.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третьої особи, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що при проведенні аукціону від 30 вересня 2005 р. з продажу спірного майна, за результатами якого переможцем було визнано ЗАТ «Еліта», не було допущено порушень, тому відсутні підстави (передбачені п. 19 Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. № 1976) вважати його таким, що не відбувся. За таких обставин не було правових підстав для проведення повторного аукціону з продажу цього ж спірного майна, тому позовні вимоги про визнання недійсним аукціону, проведеного 26 січня 2006 р., є обґрунтованими.

Відмовляючи в позові про визнання дійсним аукціону від 30 вересня 2005 р., суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачі не заперечують його дійсність і така вимога є встановленням факту, що має юридичне значення, а тому його встановлення є елементом оцінювання фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Але погодитися з наведеними висновками судів попередніх інстанцій не можна з таких підстав.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 25 травня 1998 р. № 15) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад та змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для розглядуваної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При прийнятті судового рішення у справі, що розглядається, суди не дали належної правової оцінки тому факту, що постановою Верховного Суду України від 13 березня 2007 р. у справі за позовом ЗАТ «Еліта» до ЗАТ «Енергополіс», ТОВ про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного спірного майна, укладеного 14 лютого 2006 р. між відповідачами у справі, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 14 грудня 2006 р. та залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 11 липня 2006 р.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 11 липня 2006 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 р., у задоволенні позову відмовив.

У мотивувальній частині зазначеної постанови Верховного Суду України вказано, що на час укладення договору купівлі-продажу право власності на об’єкт нерухомості належало ТОВ, яке набуло його на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 7 лютого 2006 р. між ним і ДАК, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міжміського нотаріального округу та зареєстрованого цього ж дня в Державному реєстрі правочинів за № 1137144, який є чинним і в установленому законом порядку недійсним не визнавався, та, відповідно, погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, що ТОВ правомірно володіло спірним майном та мало право розпоряджатися ним за власним розсудом.

Розгляд вказаної справи стосується предмету спору і в цій справі, а тому безпосередньо пов’язаний з нею, що не врахували суди при ухваленні рішень у справі, а суд касаційної інстанції не звернув на наведені обставини увагу.

Враховуючи викладене, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, касаційну скаргу ТОВ задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 21 листопада 2008 р., Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2008 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 16 травня 2006 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.