Постанова Судової палати у господарських справах
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції м. Житомира на постанову Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ôЦентрал Плюсö до Відділу Державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції м. Житомира про відшкодування завданих збитків у сумі 2431117, 85 грн.,
У листопаді 2003 р. ТОВ ôЦентрал Плюсö звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ВДВС Богунського РУЮ м. Житомира (далі – ВДВС) про відшкодування збитків у розмірі 2431117, 58 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідач незаконно здійснив арешт і опис майна ТОВ ôЦентрал Плюсö, оскільки стягнення по виконавчому провадженню повинно здійснюватись з ЗАТ ôПетротрейдö, який є боржником, а не з позивача, внаслідок чого останньому заподіяні збитки в розмірі 2431117, 58 грн.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.02.2004 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ВДВС на користь ТОВ Централ Плюсö 2181117, 58 грн. збитків. В частині стягнення витрат за надання юридичної допомоги в розмірі 250000 грн. відмовлено. Суд виходив з того, що неправомірні дії відповідача унеможливили виконання позивачем зобов’язань за договором купівлі-продажу від 17.09.2002 р. та додатковою угодою від 17.03.2003 р. щодо передачі у власність ЗАТ ôЮкрейн Петроліумö автозаправочної станції, чим було заподіяно шкоду ТОВ ôЦентрал Плюсö.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. змінено рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2004 р. та викладено резолютивну частину в іншій редакції, якою відмовлено у стягненні збитків у сумі 1031117, 58 грн., з яких 250000 грн. – з надання юридичної допомоги та 781117, 58 грн. – неодержаного доходу.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. та залишено в силі рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2004 року.

21.07.2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції м. Житомира порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2005 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача збитки, які виникли внаслідок незаконних дій відповідача під час виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.07.2002 р.

Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 25.09.2002 р. державний виконавець ВДВС Богунського РУЮ (далі – ВДВС) на підставі виконавчого напису від 03.07.2002 р. про примусове стягнення 200000 грн. з ЗАТ ôПетротрейдö на користь ТОВ ôЗваркоö, накладає арешт на майно боржника – АЗС по вул. Ватутіна, 95, м. Житомира.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на автозаправну станцію (далі – АЗС) за вказаною адресою, виданого 26.02.2001 р. на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.02.2001 року, № 124, власником АЗС є ТОВ ôЦентрал Плюсö (далі – Товариство).

17.09.2002 р. за договором купівлі-продажу (далі – Договір) Товариство продає АЗС ЗАТ ôЮкрейн Петроліумö за 2400000 грн. (п.1.2). Право власності від покупця до продавця переходить в момент підписання акта прийому-передачі (п.1.3). Передача АЗС Покупцю здійснюється протягом 9 місяців з дня підписання сторонами договору (п.4.1 Додаткової угоди №1 від 17.03.2003 р. до Договору). У випадку порушення строків передачі АЗС, продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 140000 грн.

Частиною 2 ст. 86 Закону України ôПро виконавче провадженняö (далі – Закон) встановлено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Статтею 440 ЦК УРСР передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, в повному обсязі.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи – шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок.

Господарські суди не врахували, що відповідно до вимог ч.6 ст. 24 Закону, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання виконавчого напису нотаріуса, державний виконавець вправі постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника. При цьому не з’ясували перебування спірного арештованого майна на балансі боржника відповідно до вимог ст.53 Закону.

Крім цього, суди не звернули увагу, що відповідно до ст. 59 Закону у редакції від 21.04.1999 р. особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй , а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

Тобто звільнення майна з-під арешту можливе тільки за рішенням суду.

У редакції даної статті Закону від 10.07.2003 р. майно боржника може бути звільнено з-під арешту також за постановою начальника відповідного відділу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.

Позивач з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту до суду не звертався, а державний виконавець, відповідно до вимог Закону не уповноважений самостійно приймати постанову про зняття арешту з майна, описаного і арештованого з порушенням порядку, встановленого законом.

14.08.2003 року, на підставі п.1 ст.40 Закону, постановою начальника ВДВС закінчено виконавче провадження і знято арешт з АЗС.

Визнаючи збитками сплачений Товариством штраф в розмірі 1400000 грн. за невиконання умов Договору, суди не встановили протиправність дій державного виконавця і причинний зв’язок із наслідками невиконання умов договору щодо передачі арештованої АЗС у власність ЗАТ ôЮкрейн Петроліумö.

Тому висновок господарських судів про те, що з вини ВДВС завдано збитків Товариству є помилковим.

У той же час, слід зазначити, що суди обґрунтовано відхилили вимоги Товариства щодо стягнення збитків у розмірі 250000 грн. у вигляді понесених витрат за юридичні послуги, оскільки це суперечить вимогам ст.203 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 2 Закону України ôПро власністьö та ст. 21 Закону України ôПро підприємства в Україніö право власності в Україні охороняється законом. Власник на свій розсуд володіє, розпоряджається і користується належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Апеляційний суд прийшов до законного висновку, що продаж Позивачем АЗС, після зняття арешту 02.09.2003 року, іншому суб’єкту господарської діяльності за нижчою ціною, не є збитками у вигляді неотриманого доходу, оскільки позивач міг розпорядитись належним йому майном, не спричиняючи при цьому собі збитки шляхом продажу за вигідною ціною і правильно скасував рішення господарського суду в частині стягнення збитків в розмірі 781117, 58 грн.

За таких обставин всі судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111¹⁷ – 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції м. Житомира задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 17.05.2005 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2004 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.