Передбачені ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фінансові санкції є адміністративно-господарськими і їх застосування регулюється нормами гл. 27 ГК України.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК Укаїни, згідно з якою такі санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, застосування до ТОВ адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніше як через один рік з дня такого порушення є неправомірним

17 жовтня 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море» (далі — ТОВ) до державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі — ДПІ) про визнання недійсним рішення, встановив:

У вересні 2008 р. ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ДПІ від 12 серпня 2008 р. № 0004132303 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 61 тис. 862 грн 66 коп.

На обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ послалося на те, що ДПІ не наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону від 19 грудня 1995 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481/95-BP). Крім того, до ТОВ застосовані фінансові санкції після закінчення встановленого законом строку.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 5 грудня 2008 р., залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 р. та Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2011 р., позов ТОВ задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 12 серпня 2008 р. № 0004132303 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 61 тис. 862 грн 66 коп.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ДПІ пропустила встановлений ст. 250 ГК строк, протягом якого до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, ДПІ просило скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ ухвалі касаційного суду від 25 грудня 2007 р. по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення ст. 17 Закону № 481/95-BP.

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ДПІ не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання, тому застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарськими у розумінні норм ГК, а тому не було підстав застосувати до спірних правовідносин строки застосування санкцій, передбачених ст. 250 зазначеного Кодексу.

У справі, що розглядається, суди виходили з того, що застосовані ДПІ до ТОВ за порушення вимог ст. 17 Закону № 481/95-BP санкції є адміністративно-господарськими.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано норму матеріального права.

На думку Верховного Суду України, передбачені ст. 17 Закону № 481/95-ВР фінансові санкції є адміністративно-господарськими і їх застосування регулюється нормами гл. 27 ГК.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК, згідно з якою такі санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суди встановили, що порушення ТОВ вимог ст. 17 Закону № 481/95-ВР мало місце у період з 1 травня по 12 червня 2007 р., а оскаржуване рішення ДПІ про застосування до ТОВ фінансових санкцій ухвалено 12 серпня 2008 р., тобто пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, застосування до ТОВ адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніше як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.

Враховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 КАС, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ДПІ відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.