Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 грудня 2005 р. кримінальну справу щодо Л. за касаційною скаргою останньої на судові рішення у даній

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 грудня 2004 р.

Л., 1971 р.н., раніше судима 5 листопада 2002 р. за ч. 2 ст. 307 КК України із змінами, внесеними апеляційним судом, на 3 роки
позбавлення волі, звільнена 20 травня 2003 р. на підставі ст.83 КК України

засуджена:
- за ч. 3 ст. 307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 311 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 209 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна та коштів й іншого майна, одержаних злочинним шляхом, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та коштів й іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 5 листопада 2002 р. і остаточно визначено покарання за сукупністю вироків 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та коштів й іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

За вироком суду Л. визнано винною у тому, що вона, проживаючи в м. Євпаторії, з червня 2003 р., за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, придбавала з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб-концентрат макової соломи (опій екстракційний) та ангидрид оцтової кислоти (прекурсор), які зберігала за місцем свого проживання по вулиці Чапаєва, 76, кв.12. з метою збуту. Потому Л. розфасовувала ці наркотичні засоби в “чеки” і збувала по 35 грн. за “чек“, при цьому залучала до збуту своїх малолітніх дітей К.М., 9 липня 1990 р. народження, та К.В., 21 вересня 1991 р. народження, а також неповнолітню племінницю Ч. 14 квітня 2004 р. в помешканні Л. було виявлено ємкості з прекурсором (ангидридом оцтової кислоти) вагою, відповідно 10,5 г. та 117 г., а 4 серпня 2004 р. екстракційний опій загальною вагою в перерахунку на суху речовину 105,42 г.

Крім того, як вказано у вироку місцевого суду, Л. займалась легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом-за виручені кошти від збуту наркотичних засобів придбала автомобіль марки ”Опель Астра” за 9500 доларів США, а також проводила оплату за спожиту електроенергію та телефон.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2005 р. вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена Л. покликається на порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального закону, що призвело, за змістом скарги, до безпідставного засудження її за ч. 1 ст. 209 КК України та інші вказані у вироку злочини. Вказує на те, що у справі відсутні докази її винуватості у причетності до дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах. З урахуванням таких приведених доводів, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення і повернути справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності Л. у вчиненні дій, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та прекурсорів - придбання, зберігання з метою збуту, а також збут цих засобів та прекурсорів із залученням малолітніх та кваліфікацію її дій за частинами 2 і 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказів і, зокрема, показань вказаних у вироку свідків, у котрих, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови Л., про те, що остання збувала наркотичні засоби із залученням малолітніх; матеріалів обшуку та виявлення за місцем проживання Л. наркотичних засобів та прекурсорів; даних процесуальних документів і висновків хімічних експертиз.

Перевіркою матеріалів справи будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій Л. за вказаними нормами кримінального закону судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать, що дії Л. не були направлені на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в її діях відсутня об’єктивна сторона, передбачена диспозицією ч. 1 ст. 209 ККК України, оскільки вона не надавала правомірного вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню доходами. Не вчиняла вона й дій спрямованих на приховання джерел таких доходів.

Що ж стосується придбання Л., як вказано у вироку суду, за виручені кошти від збуту наркотичних засобів автомобіля марки ”Опель Астра”, а також оплату цими коштами за спожиту електроенергію та телефон, то засуджена вчинила ці дії з метою використання таких коштів для придбання матеріальних цінностей тощо, а не для їх легалізації чи відмивання, як передбачено диспозицією зазначеної кримінально-правової норми.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині засудження Л. за ч. 1 ст. 209 КК України і закрити справу провадженням на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Оскільки Л. зменшується об’єм обвинувачення, тому колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити їй покарання за сукупністю злочинів та вироків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженої Л. задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду від 3 грудня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2005 р. щодо Л. в частині засудження її за ч. 1 ст. 209 КК України скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.

Пом’якшити Л. покарання і вважати її засудженою:

- за ч. 3 ст. 307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 311 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 5 листопада 2002 р. і остаточно визначено покарання за сукупністю вироків 8 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.