Аналіз норм процесуального права не дає підстав для висновку про виключення з компетенції адміністративних судів спорів про бездіяльність чи незаконні дії органів влади, їх посадових чи службових осіб з огляду на наявність кількох стадій при прийнятті кінцевого рішення. Помилковим є судження, що такі дії, бездіяльність знаходяться за межами публічно-правових відносин *

22 червня 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою приватного підприємства «Промдрагмет» (далі — ПП) справу за його позовом до Кіровоградської митниці, Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України (далі — Управління), Львівської митниці про визнання неправомірними рішень та дій, скасування рішень, встановила:

У жовтні 2008 р. ПП звернулося до суду з позовом про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягала у невжитті заходів під час оформлення належного позивачу вантажу протягом періоду з 17 по 22 квітня 2008 р., у несвоєчасному проведенні досліджень, перевищенні граничних строків проведення досліджень зразків товару, ненаправленні відібраних зразків на дослідження або митного оформлення вантажу, затримці процесу митного оформлення; визнання протиправними рішення та дій посадових осіб Львівської митниці щодо відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон товару ПП, щодо проведення огляду товару, відбору проб та зразків товару для досліджень; скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 8 червня 2008 р. № 209080220/2008/000004 та від 9 червня 2008 р. № 209080220/2008/000006, актів про проведення митного огляду товарів, що переміщувались за вантажно-митними деклараціями від 10 червня 2008 р. № 901000002/8/3646 та від 10 червня 2008 р. № 901000002/8/3672, актів взяття проб та зразків товару від 10 червня та 4 липня 2008 р.

ПП вважало, що посадові особи Кіровоградської митниці безпідставно в результаті протиправної бездіяльності затримали митне оформлення вантажу, чим порушили вимоги ст. 78 МК.

На його думку, також є протиправною і бездіяльність Управління, яке на порушення вимог п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками» перевищило встановлений законом граничний строк проведення досліджень відібраних зразків на 24 доби, чим протиправно затримало процес митного оформлення товару. Протягом 50 днів вантаж знаходився на складі тимчасового зберігання під митним контролем Кіровоградської митниці.

Крім того, ПП оскаржило дії посадових осіб Львівської митниці, які, на його думку, на порушення як національного законодавства (статей 41, 55, 75 МК), так і міждержавної угоди (Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 р.), провели повторну ідентифікацію товару з його експертним дослідженням. Львівська митниця незаконно видала картки-відмови у митному оформленні, що в сукупності з наведеним вище призвело до розірвання міжнародного контракту.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 9 лютого 2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 р., позов задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 березня 2010 р. зазначені судові рішення скасував та прийняв нову постанову — про відмову в задоволенні позову.

ПП у скарзі до Верховного Суду України, пославшись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, просило скасувати зазначену постанову Вищого адміністративного суду України та залишити в силі помилково скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Завданням перегляду судових рішень за винятковими обставинами є забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 243 КАС Верховний Суд України задовольняє скаргу, зокрема, в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив із того, що оскільки кінцевим результатом процедури митного оформлення є оформлення вантажно-митної декларації та пропуск товару через митний кордон, то саме діяльність митних органів на цьому етапі є публічно-правовою і може бути оскаржена в суді. Всі ж дії посадових осіб митної служби, які передують митному оформленню вантажу, не підлягають оскарженню в судовому порядку.

Такий висновок є помилковим.

За частинами 1, 2 ст. 2 КАС^(*)1 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС^(*) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведених норм процесуального права не дає підстав для висновку про виключення з компетенції адміністративних судів спорів про бездіяльність чи незаконні дії органів влади, їх посадових чи службових осіб з огляду на наявність кількох стадій при прийнятті кінцевого рішення. Помилковим є судження, що такі дії, бездіяльність знаходяться за межами публічно-правових відносин. Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду касаційної інстанції суперечить ч. 2 ст. 124 Основного Закону, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Водночас колегія суддів констатує, що суд касаційної інстанції при перевірці законності рішень судів першої та апеляційної інстанцій порушив вимоги ст. 220 КАС. Зокрема, касаційний суд не звернув увагу на дотримання судами попередніх інстанцій вимог п. 1 ст. 17 зазначеного Кодексу. Так, суд першої інстанції розглянув вимоги ПП про визнання нечинними ряду актів про проведення митного огляду та взяття проб і зразків товару для експертного дослідження. Судові рішення не містять висновків про те, що акти є нормативно-правовими чи правовими актами індивідуальної дії, тобто мають правову характеристику, через що вони належать до об’єктів оскарження в адміністративному судочинстві. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

У зв’язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що всі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню як незаконні, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 243 КАС.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України постановила:

Скаргу ПП задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2010 р., ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2009 р. та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2009 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

* Публікується повний текст судового рішення з незначною судовою правкою..
¹ Тут і далі так позначаються статті КАС у редакції, чинісй на час розгляду справи, але які були змінені згідно із Законом від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».