При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору оренди, суд повинен враховувати, що моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, вину відповідача, а також яких саме втрат немайнового характеру він зазнав та яке саме їх матеріальне вираження.
Недоведеність позивачем зазначених обставин може бути підставою для відмови у задоволенні позову

У позові вони послалися на те, що уклали з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) у розмірі 5 га терміном на 10 років. Договір набув чинності 20 лютого 2001 р., і відповідач добросовісно виконував умови договору до 1 січня 2004 р., а в 2004 р. він їх не виконав, зокрема не видав по 2 ц зерна за оренду 1 га землі, а всього 1 тис. кг зерна, не сплатив орендну плату за два земельні паї в сумі 465 грн. З.О. та З.Л. вважали, що цими діями ТОВ їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди, оскільки, не отримавши зерна, вони не змогли тримати домашню птицю, поросят. Позивачі просили задовольнити їхні позовні вимоги та стягнути матеріальну шкоду в розмірі 465 грн та моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн.

ТОВ звернулось із зустрічним позовом до З.О. та З.Л. про визнання недійсними договорів оренди земельних паїв, посилаючись на те, що їх укладено з порушенням вимог законодавства.

Крижопільський районний суд Вінницької області рішенням від 27 жовтня 2005 р. позов З.О. та З.Л. задовольнив частково: стягнув з ТОВ на їх користь по 233 грн орендної плати, 250 грн понесених витрат за надання юридичної допомоги та 51 грн державного мита. У решті позову та в зустрічному позові відмовлено.

Апеляційний суд Вінницької області рішенням від 16 лютого 2006 р. рішення районного суду скасував і ухвалив нове — про задоволення позову З.О. та З.Л. частково. На їх користь із ТОВ стягнуто орендну плату за земельні паї в сумі по 233 грн кожному, 10 ц зерна в рахунок оплати за користування земельними паями площею 5 га за 2004 р., а також по 600 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди кожному, 250 грн понесених судових витрат за надання юридичної допомоги та 51 грн державного мита. У решті позову та в зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ просило скасувати постановлене рішення апеляційного суду та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог З.О. та З.Л., посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 598 ЦК зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором.

Задовольняючи позовні вимоги З.О., З.Л. у частині стягнення орендної плати в розмірі 465 грн, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відмова відповідача від виконання взятих на себе умов договору оренди належних паїв є недопустимою.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про задоволення вимог позивачів у частині стягнення зерна в рахунок оплати за користування земельними паями у 2004 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи повно, дав оцінку зібраним доказам.

Проте не можна погодитися з висновками суду про стягнення з ТОВ на користь З.О., З.Л. моральної шкоди в розмірі по 600 грн кожному.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з’ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Під час розгляду справи позивачі не довели факту заподіяння їм моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру.

За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди немає підстав.

Згідно з вимогами ст. 341 ЦПК суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, рішення апеляційного суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила частково: рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2006 р. в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди скасувала, у задоволенні позову в цій частині відмовила. У решті рішення цього суду залишено без змін.