Вирішуючи питання про застосування амністії, потрібно дотримувати норм відповідного закону щодо переліку осіб, до яких вона може бути застосована, та умов її застосування.

Згідно з п. «з» ст. 7 Закону України від 12 грудня 2008 р. «Про амністію» амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України

Києво-Святошинський районний суд Київської області вироком від 7 листопада 2008 р. засудив М. за ч. 2 ст. 286 КК на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки шість місяців, поклавши на нього обов’язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено також стягнути з М. на користь: потерпілого Р.В. — 17 тис. 670 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн — моральної шкоди; потерпілої Р.Т. — 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; обласної клінічної лікарні — 16 тис. 514 грн за лікування потерпілих.

Згідно з вироком суду М. визнано винним у тому, що 13 грудня 2007 р. приблизно о 8-й годині 40 хвилин він, керуючи вантажним автомобілем та рухаючись по автомобільній дорозі, на порушення пунктів 1.5, 2.3, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306) неправильно оцінив дорожні умови та проявив неуважність, унаслідок чого не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу, допустивши зіткнення з легковим автомобілем, за кермом якого був Р.В., що рухався у зустрічному напрямку. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка легкового автомобіля Р.М. отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, пасажирка цього автомобіля Р.Т. та його водій Р.В. — тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 28 січня 2009 р. зазначений вирок змінив: постановив збільшити розмір стягнення з М. на користь потерпілого Р.В. до 80 тис. грн на відшкодування моральної шкоди і на підставі п. «в» ст. 1 Закону від 12 грудня 2008 р. № 660-VI «Про амністію» (далі — Закон) звільнив засудженого від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років. У решті вирок залишено без змін.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області порушив питання про скасування зазначеної ухвали і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому він послався на те, що, звільняючи М. від основного покарання на підставі Закону, апеляційний суд не врахував п. «з» ст. 7 цього Закону.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Районний суд вироком від 7 листопада 2008 р. засудив М. за ч. 2 ст. 286 КК за порушення правил безпеки дорожнього руху, що мало місце 13 грудня 2007 р.

Згідно з п. «з» ст. 7 Закону амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 286 КК).

Звільняючи М. від призначеного районним судом основного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону, апеляційний суд не врахував п. «з» ст. 7 цього Закону і, таким чином, постановив рішення, яке суперечить вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2009 р. скасувала і справу направила на новий апеляційний розгляд у той самий суд.