За відсутності нотаріального посвідчення заява учасника про вихід із товариства є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат і внесення змін до установчих документів

У зв’язку з перейменуванням ТОВ «КСК-Центр» на ТОВ «Сан Таун» Господарський суд м. Києва ухвалою від 25 вересня 2009 р. на підставі ст. 25 ГПК замінив відповідача — ТОВ «КСК-Центр» на ТОВ «Сан Таун».

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Останньою заявою від 25 вересня 2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ «Сан Таун» вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, — 49 %, що становило 1 млн 883 тис. 854 грн, інфляційні збитки за період з 21 березня 2007 р. по 25 вересня 2009 р. — 981 тис. 488 грн, 3 % річних за період з 21 березня 2007 р. по 25 вересня 2009 р. — 142 тис. 289 грн.

На обґрунтування позовних вимог К.Є. зазначив, що 20 грудня 2005 р. подав до товариства заяву про вихід з його учасників. Проте відповідач безпідставно відмовив у виплаті йому вартості частини майна ТОВ, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства.

Господарський суд м. Києва рішенням від 25 травня 2010 р. позов задовольнив повністю: постановив стягнути з ТОВ «Сан Таун» на користь позивача 1 млн 883 тис. 854 грн (49 % вартості частини майна ТОВ «Сан Таун»), а також 981 тис. 88 грн інфляційних збитків, 142 тис. 289 грн — 3 % річних, 9 тис. 955 грн витрат на проведення судових експертиз, 25 тис. 500 грн державного мита і 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 21 липня 2010 р. скасував це рішення місцевого суду і прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Із цим рішенням суду апеляційної інстанції погодився Вищий господарський суд України, прийнявши у справі, що розглядається, постанову від 9 листопада 2010 р.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки апеляційного господарського суду про обов’язковість нотаріального посвідчення заяви учасника про його вихід з учасників ТОВ.

За відсутності нотаріального посвідчення заява про вихід із товариства є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника із ТОВ і проведення відповідних виплат.

К.Є. в порядку ст. 111¹⁹ ГПК подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 р. з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 148 ЦК, ст. 54 Закону 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі — Закон № 1576-XII) у правовідносинах, що виникають при виході учасника із ТОВ.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 р. та від 2 листопада 2010 р., в яких висловлено правову позицію про те, що рішення учасника про вихід з товариства, викладене у письмовій формі, є підставою для застосування ч. 2 ст. 148 ЦК і ч. 2 ст. 54 Закону № 1576-ХІІ та дає право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Вищий господарський суд України ухвалою від 24 грудня 2010 р. вирішив питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 р.

Верховний Суд України ухвалами від 7 лютого 2011 р.: відкрив провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 р.; витребував матеріали справи; доручив голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати за участю відповідних фахівців зазначеної ради нукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 148 ЦК і ст. 54 Закону № 1576-ХІІ у правовідносинах, що виникають при виході учасника із ТОВ; визначив Міністерство юстиції України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. 148 ЦК і ст. 54 Закону № 1576-ХІІ у правовідносинах, що виникають при виході учасника із ТОВ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення К.Є., представників сторін, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарські суди встановили, що ТОВ «КСК-Центр» створено 16 червня 1999 р. на підставі рішення засновників товариства — К.Є. і К.В.

Відповідно до установчого договору від 16 червня 1999 р. зі змінами, затвердженими рішенням зборів учасників товариства від 23 вересня 2002 р., частка К.Є. у статутному фонді становить 49 %, а частка К.В. — 51 %.

Водночас апеляційний господарський суд установив, що зявою від 10 грудня 2005 р. К.Є. повідомив відповідача про намір вийти зі складу засновників ТОВ та просив виплатити йому частку в розмірі 49 % статутного фонду товариства, а 20 грудня 2005 р. позивач подав до товариства заяву, в якій повідомив про вихід із засновників (учасників) ТОВ «КСК-Центр» та намір відмовитися від належної йому частки в розмірі 49 % у статутному фонді зазначеного товариства на користь іншого співзасновника — К.В.

Отже, предметом спору в цій справі є відмова відповідача виплатити позивачу вартість його частки у статутному фонді товариства з підстав ненадання позивачем нотаріально посвідченої заяви про вихід з ТОВ.

У ч. 1 ст. 148 ЦК встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши його про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За ч. 1 ст. 54 Закону № 1576-XII (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, вихід особи зі складу учасників ТОВ дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства. Моментом виходу учасника з ТОВ є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1576-XII зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

У ч. 3 ст. 29 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Відповідно до ст. 75 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами й організаціями за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

У п. 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, зареєстрованого у цьому самому міністерстві 3 березня 2004 р. за № 283/8882 (далі — Інструкція), встановлено, що при посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Згідно з п. 16 Інструкції нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Отже, для виготовлення нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, яка подається товариством для внесення змін до установчих документів, що пов’язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідний оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним.

Таким чином, апеляційний господарський суд, постанову якого залишив без змін Вищий господарський суд України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із ТОВ, а подана позивачем заява у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів.

Аналогічну правову позицію про обов’язковість нотаріального посвідчення заяви учасника про його вихід з учасників ТОВ викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2008 р. у справі за позовом К.Н. до ТОВ «Торгова фірма «Центр-3», треті особи — Г., Т., Є., про визнання недійсними рішення зборів учасників товариства та змін до статуту, в перегляді якої Верховний Суд України ухвалою від 19 червня 2008 р. відмовив.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 р. та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111¹⁴—111²⁶ ГПК, Верховний Суд України у задоволенні заяви К.Є. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2010 р. відмовив.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.