Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається така пільга, як 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, у п. 1 Положення про цей Реєстр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, визначається як автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.
Відповідно до п. 10 цього Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».
За таких обставин передбачена учаснику бойових дій пільга надається йому за рахунок підприємства чи організації, що надає послугу, відповідно й розмір щомісячної оплати пільговиком спожитих послуг зменшується на розмір пільги.
У таких випадках підприємство чи організація, що надає послугу, набуває права на відшкодування пільги з бюджету в передбаченому відповідними нормативно-правовими актами порядку

У жовтні 2008 р. відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (далі — ВАТ) звернулося до суду із позовом до П.В., треті особи — управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації (далі — Управління), контрольно-ревізійний відділ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, про стягнення суми заборгованості з оплати за спожитий газ.

У позовній заяві ВАТ послалося на те, що відповідач користується послугами з газопостачання, які воно надає йому згідно з укладеним договором, однак плату за спожитий газ вносить несвоєчасно й станом на 10 жовтня 2008 р. заборгував 861 грн.

До участі у справі суд залучив як відповідача ще й П.М.

Мелітопольський міськрайонний суд рішенням від 14 серпня 2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2009 р., позов задовольнив.

У касаційній скарзі П.В. та П.М. просили скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд установив, що відповідачі є власниками будинку в с. Семенівка Мелітопольського району. 9 червня 2006 р. між ВАТ та П.В. було укладено договір про надання послуг з газопостачання за адресою зазначеного будинку, відповідно до умов якого П.В. зобов’язаний щомісячно з 25 до 30 (31) числа поточного місяця повідомляти показники лічильника та здійснювати оплату за спожитий газ до 10 числа наступного місяця. Також установлено, що П.В. є учасником бойових дій, відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон № 3551-ХІІ) має пільгу — 75-процентну знижку з оплати за спожитий газ — і внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. У зв’язку з цим Управління за наданими ВАТ розрахунками здійснює компенсацію товариству за надану П.В. пільгу.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що П.В. порушив умови договору про надання послуг із газопостачання в частині повідомлення ВАТ показників лічильника та строку внесення плати за спожитий газ, тому саме відповідачі зобов’язані сплатити позивачу нараховану заборгованість у розмірі 861 грн.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надається така пільга, як 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом № 3551-ХІІ, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, у п. 1 Положення про цей Реєстр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, визначається як автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України. Відповідно до п. 10 цього Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».

За таких обставин передбачена учаснику бойових дій пільга надається йому за рахунок підприємства чи організації, що надає послугу, відповідно й розмір щомісячної оплати пільговиком спожитих послуг зменшується на розмір пільги.

У таких випадках підприємство чи організація, що надає послугу, набуває права на відшкодування пільги з бюджету в передбаченому відповідними нормативно-правовими актами порядку.

При цьому ні в законі, ні в укладеному між П.В. і ВАТ договорі не передбачено, що в разі несвоєчасної оплати пільговиком спожитих послуг у розмірі, визначеному з урахуванням пільги, він позбавляється права на таку пільгу та зобов’язаний оплачувати спожиті послуги в повному обсязі.

За загальним правилом, заборгованість із оплати послуг виникає в разі, коли споживач не вносить плати в тому розмірі, в якому він зобов’язаний її вносити.

Суд на порушення вимог статей 214, 215 ЦПК на зазначене уваги не звернув, не з’ясував у повному обсязі характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню. Суд встановив, що відповідачі мають пільгу з оплати за спожитий газ, проте не з’ясував і не зазначив у рішенні, в якому розмірі з урахуванням пільги вони були зобов’язані вносити ВАТ плату за спожитий газ та чи внесли її, а відтак не визначив, чи мають П.В. та П.М. заборгованість із оплати послуг, і безпідставно зобов’язав їх сплатити ВАТ за спожитий газ без урахування пільги.

Апеляційний суд на це уваги не звернув, на порушення вимог статей 303, 315 ЦПК належним чином не перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу П.В. та П.М. задовольнила частково: рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 14 серпня 2009 р. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2009 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.