Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 2 зазначеної статті цього Кодексу апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
На порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України апеляційний суд взяв до уваги та дав оцінку доказам, на підставі яких ухвалив нове рішення, не встановивши при цьому та не зазначивши у рішенні, в чому полягало порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів, чи було неправомірно відмовлено відповідачу в дослідженні доказів, наданих ним апеляційному суду, а також якими причинами зумовлено неподання нових доказів

У квітні 2007 р. Д. звернулася до суду з позовом до директора Львівської державної дитячої музичної школи № 6 (далі — музична школа) Х. про скасування наказу щодо застосування дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що згідно з наказом № 29 від 13 лютого 2007 р. за підписом відповідача без її пояснень їй безпідставно та неправомірно було оголошено догану.

Під час розгляду справи Д. доповнила позов, пред’явила вимоги до музичної школи, зазначивши, що на підставі незаконного наказу про оголошення догани її неправомірно позбавили права на одержання щорічної грошової винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов’язків, і просила також стягнути з відповідача щорічну грошову винагороду в розмірі 845 грн.

Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 25 квітня 2008 р. позов задовольнив.

Апеляційний суд Львівської області рішенням від 27 жовтня 2008 р. рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Г. в інтересах Д. просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи, наведені в скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що 25 січня 2007 р. в музичній школі, де позивачка працювала викладачем, відбулося засідання педагогічної ради, на яке вона з’явилася, але пішла раніше, не дочекавшись його закінчення. Цей факт став приводом для оголошення їй догани згідно з наказом № 29 від 13 лютого 2007 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дисциплінарне стягнення було застосоване до Д. із порушенням ст. 149 КЗпП — відповідачі не зажадали від позивачки пояснень щодо причин її дій на педагогічній раді, ретельно не перевірили обставин конфлікту, а тому не з’ясували мотивів вчинку позивачки і не дали йому оцінки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що визначений у ст. 149 КЗпП порядок застосування дисциплінарного стягнення до позивачки було додержано, оскільки наданий відповідачами акт від 25 січня 2007 р., складений вчителями школи, свідчить про те, що Д. на вимогу директора музичної школи відмовилася давати пояснення з приводу своїх дій на педагогічній раді. Такі обставини підтвердив і допитаний під час засідання апеляційного суду свідок Л.

Проте з наведеними висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті цього Кодексу апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не досліджував як доказ акт від 25 січня 2007 р. про відмову Д. давати пояснення з приводу своїх дій, а також покази свідка Л. Оцінки таким доказам суд не давав.

Відповідні клопотання про допит свідка та дослідження зазначеного акта директор музичної школи подав лише до апеляційного суду під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Апеляційний суд на порушення вимог статей 303, 316 ЦПК взяв до уваги акт та покази свідка Л. і на підставі оцінки таких доказів дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову, при цьому не встановивши та не зазначивши у рішенні, в чому полягало порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів, чи було неправомірно відмовлено відповідачу в дослідженні доказів, наданих ним апеляційному суду, а також якими причинами було зумовлено неподання нових доказів

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Г. в інтересах Д. задовольнила частково: рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2008 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.