Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.
У ч. 3 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника

У травні 2006 р. закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — Банк) звернулося до суду з позовом до Б. та Ц. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк послався на те, що 8 квітня 2005 р. уклав із Г. кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 31 тис. доларів США на строк до 8 квітня 2025 р. Того ж дня Банк уклав з відповідачками договори поруки, згідно з якими вони зобов’язалися відповідати перед Банком за виконання Г. його зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі. У січні 2006 р. Г. помер, після чого порушилися умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, а Б. та Ц. також не виконують своїх обов’язків як поручителі і заборгованості Г. не сплачують.

Суд до участі в справі як відповідача притягнув страхову компанію «Кредо».

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути солідарно з Б. та Ц. заборгованість за кредитним договором у сумі 154 тис. 588 грн.

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 15 лютого 2007 р. в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд м. Києва рішенням від 14 червня 2007 р. рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове рішення про солідарне стягнення з Б. та Ц. на користь Банку 154 тис. 588 грн заборгованості за кредитним договором.

У касаційних скаргах Б. та Ц. просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що Б. як поручитель, а Ц. як поручитель і спадкоємець Г. згідно з законом та договорами поруки несуть солідарну відповідальність перед Банком за невиконання зобов’язань Г. за кредитним договором.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У ч. 1 ст. 527 ЦК передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.

У ч. 3 ст. 559 ЦК зазначено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Суд встановив, що згідно з договорами поруки, укладеними 8 квітня 2005 р., Б. та Ц. поручилися за виконання зобов’язань за кредитним договором саме Г., але 14 січня 2006 р. він помер.

Апеляційний суд на порушення вимог статей 303, 316 ЦПК на зазначені вимоги закону уваги не звернув, належним чином не визначив характеру спірних правовідносин, з огляду на положення ч. 3 ст. 559 ЦК не з’ясував, хто є зобов’язаною особою безпосередньо за кредитним договором після смерті Г., чи поручилися Б. та Ц. за нового боржника за кредитним договором, тому суд невмотивовано поклав на них як на поручителів померлого Г. обов’язки сплачувати заборгованість за кредитним договором.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підставою позовних вимог Банк зазначив статті 11, 509, 525, 526, 530, 536, 553, 554, 614, 615, 651, 1048—1050, 1054, 1057 ЦК.

До того ж в апеляційній скарзі Банк послався на безпідставність застосування судом першої інстанції положень книги шостої «Спадкове право» ЦК, наголошуючи на тому, що подав позов до Б. та Ц. саме як до поручителів за кредитним договором, а не спадкоємців померлого Г.

Апеляційний суд ці обставини залишив поза увагою, всупереч вимогам ч. 1 ст. 303 ЦПК ухвалив рішення про стягнення суми з Ц. з підстав, передбачених статтями 1218, 1281 ЦК.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційні скарги Б. та Ц. задовольнила частково: рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2007 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.