Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2005 Ухвала від 10 лютого 2005 р. у справі за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2004 р.

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:


головуючогоКоновалова В.М.,
суддівХарченка О.М., Жука В.Г.,
за участю прокурораСушко Т.М.,
та захисниківЛ. і Г.,
виправданогоВ.,

розглянула в судовому засіданні 10 лютого 2005 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2004 р.

Цим вироком В., 15 липня 1976 р. н., уродженець і мешканець м. Коростишева Житомирської області, громадянин України, не судимий у відповідності зі ст. 55 КК України 1960 р., – засуджений:
– за ст. ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України на 7 років позбавлення волі;
– за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України В. виправданий за недоведеністю участі у злочині,

В.О., 23 липня 1983 р. н., уродженець і мешканець м. Коростишева Житомирської області, громадянин України, раніше не судимий, – виправданий за ст. ст. 115 ч. 2 п. 12 і 185 ч. 1 КК України за недоведеністю участі у злочинах.

Постановлено стягнути з В. на користь Б. 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як визнав суд першої інстанції, в ніч на 29 жовтня 2003 р. В. і його знайомий Б. в будинку № 55 по вулиці Жовтневій в м. Коростишеві Житомирської області вживали спиртні напої.
Біля 3 години вони вийшли з будинку і між ними виникла сварка, в ході якої В. вирішив умисно вбити Б. на ґрунті особистих неприязних стосунків.

З цією метою він підняв із землі камінь і ним завдав Б. декілька ударів у голову.
Після того, як Б. впав на землю, В. продовжував його бити каменем по голові і рукам, якими той намагався захиститися. В. не вдалося довести злочин до кінця, оскільки до них стали наближатися громадяни. Б. була своєчасно надана медична допомога і він вижив.
В результаті дій В. Б-у. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми голови з пошкодженням кісток черепа.
Виявлені також переломи кісток пальців лівої руки та забої голови.

Органами досудового слідства В. і В.О. також обвинувачувалися у тому, що вони за попередньою змовою між собою 12 січня 2003 р. зустрівши біля 20 години в м. Коростишеві знайому їм К., запросили її до себе додому в будинок № 44 по вулиці Жовтневій, де вживали спиртні напої.
Близько 23 години В. запропонував К. вступити з ним у статеві зносини, але вона обурилася, стала кричати та ображати В., внаслідок чого між ними виникла сварка.
На ґрунті цих неприязних стосунків В.О. запропонував В. вбити К. шляхом її задушення. Той погодився на це, і діючи спільно, вони задушили К.
При цьому В. тримав К., а В.О. взяв рушник, накинув його К. на шию і стягнувши з силою зашморг, умисно вбив К. шляхом задушення.

З метою приховання слідів злочину, вони зняли з К. верхній одяг, а її труп вивезли на мотоциклі, прив’язали до шиї камінь і кинули у водоймище біопруду № 4 очисних споруд м. Коростишева. Пізніше одяг К. В.О. викинув у недобудований будинок № 34 по вулиці 50-років ВЛКСМ у м. Коростишеві.

Крім того, В.О. обвинувачувався у тому, що після умисного вбивства К., таємно викрав у неї золоту каблучку вартістю 100 грн., знявши її з пальця трупа К. у відсутність брата.
Ці дії братів В. органи досудового слідства кваліфікували за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, а дії В. і за ст. 185 ч. 1 КК України.

Розглянувши справу в цій частині в судовому засіданні, дослідивши докази і давши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність їх вини у вище зазначених злочинах і виправдав В. та В.О. у злочині, передбаченому ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, а В.О. і у злочині, передбаченому ст. 185 ч. 1 КК України.

У касаційному поданні прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, ставиться питання про скасування вироку щодо В. і В.О. та направлення справи на нове досудове слідство.
Це він мотивує однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства, які, на його думку, перешкодили повно, всебічно і об’єктивно з’ясувати обставини справи та постановити законний і обґрунтований вирок.
Зокрема, прокурор стверджує, що аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить про можливість усунення неповноти досудового слідства та на можливість зібрання нових доказів і уточнення наявних доказів.
Він вказує, що така можливість не втрачена, а висновок суду про втрату такої можливості є необґрунтованим.
Це стосується перевірки того, чи міг В.О. закинути одяг К. в яму, яка знаходиться в недобудованому будинку, де був знайдений цей одяг, щоб перевірити об’єктивність показань В.О.
Це стосується перевірки показань В. про спосіб вбивства К., а також можливостей виявлення на рушнику слідів шкіряного епітелію К. та щодо дослідження інших обставин.
Зазначає прокурор і те, що на досудовому слідстві не були усунуті суперечності в показаннях свідків С. і Ш. Цього не зробив і суд в судовому засіданні.
Вказує він і на те, що суд визнав показання братів В. на досудовому слідстві сумнівними, суперечливими і такими, що не відповідають дійсності.
Разом з тим, як зазначає прокурор, у справі є постанова слідчого прокуратури про те, що впливу на В., які давали показання, де визнавали вину, з боку працівників міліції не було, а суд визнав, що він був, не ставлячи питання про скасування зазначеної постанови.
Ці питання також підлягають вирішенню в ході досудового слідства.
Крім того, прокурор вважає, що суд в деяких випадках або зовсім не дав оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, або оцінка була необ’єктивна і не відповідала матеріалам справи.
З метою усунення зазначених недоліків пропонує справу направити на додаткове розслідування.

Висновок же суду про недоведеність участі братів В. в умисному вбивстві К. при обтяжуючих обставинах і в крадіжці її майна В.О. вважає передчасним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників Л.. і Г., виправданого В.О., які вважали вирок законним і обґрунтованим, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх, передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить про те, що органи досудового слідства не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.
Так, з матеріалів справи видно, що В. і В.О. на досудовому слідстві, будучи допитані як підозрювані, визнали, що це вони за попередньою змовою між собою у своєму будинку по вулиці 50 років ВЛКСМ в м. Коростишеві 12 січня 2003 р. умисно вбили К. на ґрунті неприязних стосунків, задушивши її рушником, а В.О. визнав, що після цього таємно викрав золоту каблучку К., знявши її з пальця руки потерпілої.

Це вони підтвердили і під час відтворення обстановки та обставин події, проведених з їх участі у присутності понятих.

Поняті Г. і К. вказали, що показання брати В. давали без примусу, добровільно.

Суд першої інстанції розглядаючи дану справу, визнав, що ці показання В. давали під тиском працівників міліції, що вони є суперечливими і непослідовними, а тому не взяв ці показання В. до уваги, оскільки підсудні відмовилися від них в судовому засіданні.

З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони є передчасними і підлягають додатковій перевірці, яку необхідно провести в ході додаткового досудового слідства.

Зокрема, за дорученням суду слідчим прокуратури проводилася перевірка заяв братів В., що вони обмовили себе на додатковому слідстві, визнавши вину у злочинах, які їм інкриміновані.

За результатами перевірки не було встановлено, щоб на братів В. чинився співробітниками міліції тиск як фізичний, так і психологічний, а тому постановою слідчого прокуратури Коростишівського району Житомирської області від 13 червня 2004 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції.

В матеріалах справи є висновок прокурора Коростишівського району про обгрунтованість вказаної вище постанови слідчого прокуратури (т. 4 а. с. 166 – 168). З цим рішенням погодилася і прокуратура Житомирської області.

Суд першої інстанції, виправдовуючи братів В. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України і визнаючи у вироку, що на досудовому слідстві брати В. показання, в яких визнавали вину у цьому злочині, давали під тиском працівників міліції, не взяв до уваги, що в матеріалах справи є постанова слідчих органів, де зазначено, що в ході перевірки заяв В. не встановлено фактів фізичного і психологічного тиску на них з боку працівників міліції, на яких вони вказали в своїх заявах, і, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо цих працівників міліції не скасована. Сам суд також не ставив питання про скасування даної постанови. Таким чином у справі мають місце суперечності щодо того, чи чинився на братів В. працівниками міліції тиск, і чи мала місце їх самообмова.

Це питання підлягає вирішенню в ході досудового слідства.

Крім того, з метою перевірки показань братів В., де вони визнали свою вину умисному вбивстві К. за попередньою змовою групою осіб, необхідно слідчим органам шляхом встановлення і допиту свідків більш ретельно дослідити обставини виявлення одягу, знятого з убитої К.

Необхідно встановити хто перший і за яких обставин виявив цей одяг, хто повідомив про нього працівникам міліції, звідки цей одяг з’явився у недобудованому будинку по вулиці 50 років ВЛКСМ.

Провести експеримент, чи міг В.О. закинути цей одяг в те місце, де він був виявлений.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції без належної перевірки зазначеного зробив передчасний висновок у вироку, що цього зробити В.О. не міг. Крім того, суд у вироку вказав, що органами досудового слідства залишилося нез’ясованим, яким чином одяг К. опинився в ямі недобудованого будинку.
Тим самим, суд, виправдовуючи братів В., послався на обставини, які ж сам визнав невстановленими, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення справи і тим допустив суттєві суперечності у вироку.

Брати В. у своїх показаннях на досудовому слідстві, де визнавали вину в умисному вбивстві К., свідчили про те, що задушили її з допомогою рушника, який був вилучений в будинку В.

Проте, органи досудового слідства і суд не вжили заходи для перевірки цих показань В., наскільки вони відповідають дійсності.

Для цього органам досудового слідства необхідно було призначити медико-криміналістичну експертизу, яка б з’ясувала чи могла К. бути задушена вказаним рушником в спосіб, названий В., а також експертизи накладень та інші, які б перевірили чи залишилися на рушнику сліди контакту з К. (волосся, одяг, епітелій, піт та інше).

Можливість проведення таких експертиз не втрачена.

Ні органами досудового слідства, ні судом не були усунуті суперечності і в показаннях свідка Ш. і потерпілої С.

Так, потерпіла С. пояснила, що її дочка К. 12 січня 2003 р. до 21 години була дома.

Свідок Ш. стверджувала, що 12 січня 2003 р. у період з 21 години до 21 години 50 хвилин бачила К. приміщенні відділу зв’язку № 5, де К. сиділа одна і щось писала.

З постанови про притягнення братів В., як обвинувачених, видно, що 12 січня 2003 р., біля 20 години, вони зустріли К. в центрі міста Коростишева і були з нею до моменту вбивства, тобто до 22 – 23 години.

Оскільки з’ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, ці суперечності повинні бути усунуті органами досудового слідства.

Залишилося нез’ясованим чому В.О. посилався на те, що він 12 січня 2003 р. вечором з братом В. та Музикою був у знайомої С.Т., при тому, що свідки С.Т. і М. цього не підтвердили.

Підлягають більш ретельній перевірці доводи братів В., що на час вчинення вбивства К. мотоцикл їх батька не працював внаслідок несправності і тому вони його не могли використати для транспортування трупу К., у чому їх обвинувачують органи досудового слідства.

З цього приводу, як видно з матеріалів справи, були допитані лише родичі і знайомі братів В. Для перевірки цих показань необхідно встановити і допитати додаткових свідків (сусідів, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2003 р. вранці свідок Д. бачила сліди від мотоцикла, які вели до місця, де був виявлений труп К.
Суд без достатнього обґрунтування відхилив показання даного свідка, вказавши, що вона помиляється щодо того, яким транспортним засобом був залишений на снігу слід.
Не взяв до уваги суд першої інстанції і того, що брати В. на досудовому слідстві правильно вказали, які продукти споживала перед смертю К., що було встановлено за висновком судово-медичної експертизи. Тобто все це вказує на те, що суд першої інстанції передчасно, без ретельної перевірки показань братів В., даних ними на досудовому слідстві і в судовому засіданні, без усунення суперечностей, зробив висновок про невинуватість їх у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 12 і В.О. у злочині, передбаченому ст. 185 ч. 1 КК України.
У зв’язку з цим, внаслідок допущеної однобічності і неповноти досудового і судового слідства, вирок щодо В. і В.О. підлягає скасуванню (ст. 367 КПК України).

Підлягає скасуванню вирок щодо В. і в частині його засудження за ст. ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, оскільки в разі встановлення його винності в умисному вбивстві К., дії В щодо замаху на вбивство Б. підлягають перекваліфікації на більш тяжкий злочин, ніж той, за який він засуджений.

Дана кримінальна справа підлягає направленню на нове досудове слідство в силу того, що для з’ясування обставин, вказаних в ухвалі необхідно проведення оперативно-слідчих дій і неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 395 – 396 КПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 листопада 2004 р. щодо В. і В.О. скасувати, а справу направити на нове досудове слідство.


Головуючий: Коновалов В.М.
Судді: Харченко О.М., Жук В.Г.