Частиною 1 ст. 378 ЦПК України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є її реорганізація після відкриття виконавчого провадження, яка підтверджена документально.

Розглядаючи згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України справу за зверненням фізичної особи в межах заявлених нею вимог, зокрема щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, на підставі наданих стороною доказів суд повинен сприяти всебічному та повному з’ясуванню обставин справ, витребуванні матеріалів перевірки, на яку посилалася сторона на підтвердження своєї заяви, встановити наявність чи відсутність факту ліквідації чи реорганізації юридичної особи з переходом прав і обов’язків попередньої юридичної особи.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Б. до селянського фермерського господарства “Універсал” (далі — СФГ “Універсал”), відділу державної виконавчої служби Любарського районного управління юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні за касаційною скаргою Б. на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2008 р., встановила наступне.

У квітні 2008 р. Б. звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити боржника — приватне сільськогосподарське підприємство “Реформи” (далі — ПСП “Реформи) с. Горопаї Любарського району на СФГ “Універсал” — у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Любарського районного суду від 8 листопада 2005 р., про видачу майнового паю в натурі або стягнення його вартості.

В обґрунтування заяви зазначала, що в процесі реформування аграрного сектору економіки в 2000 р. майнові паї ПСП “Реформи” були передані до СФГ “Універсал”.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 5 травня 2008 р. заяву задоволено, сторону у виконавчому провадженні замінено.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2008 р. зазначену ухвалу районного суду скасовано, у задоволенні заяви Б. відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Б. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Любарського районного суду від 8 листопада 2005 р. на користь Б. з ПСП “Реформи” стягнуто майновий пай у натурі або його вартість. На підставі рішення відкрито виконавче провадження, боржником у якому зазначено ПСП “Реформи”.

Частиною 1 ст. 378 ЦПК передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва юридичної особи є її реорганізація після відкриття виконавчого провадження, яка підтверджена документально.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви та відмовляючи Б. у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що з наданих Б. доказів не вбачається, що після відкриття виконавчого провадження ПСП “Реформи” с. Горопаї Любарського району було реорганізоване у СФГ “Універсал” с. Горопаї Любарського району, що давало б підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням процесуальних норм права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи згідно з вимогами ст. 11 ЦПК справу за зверненням фізичної особи в межах заявлених нею вимог і на підставі наданих нею доказів, апеляційний суд у порушення норми ч. 4 ст. 10 ЦПК не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи та здійсненню прав заявниці.

Так, на підтвердження своїх доводів заявниця посилалася на матеріали перевірки прокуратурою Любарського району факту передачі її майнової частки в процесі реформування ПСП “Реформи” та акти передачі цим підприємством майна СФГ “Універсал”, у зв’язку з чим до останнього перейшли всі права й обов’язки попередньої юридичної особи.

Усупереч нормам процесуального закону ч. 4 ст. 10 ЦПК апеляційний суд не сприяв заявниці у витребуванні матеріалів прокурорської перевірки, на яку вона посилалася на підтвердження своєї заяви, та не встановив наявності чи відсутності факту ліквідації чи реорганізації ПСП “Реформи” з переходом до СФГ “Універсал” прав і обов’язків попередньої юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні документи та дані про державну реєстрацію цих юридичних осіб, з яких можна було б зробити висновок про факт припинення юридичної особи-боржника — ПСП “Реформи” — і форму цього припинення (ст. 104 ЦК) та дійти правильного висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість вимоги заявниці про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Таким чином, ураховуючи, що при постановленні ухвали про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні апеляційний суд допустив порушення процесуальних норм закону та неповно з’ясував дійсні обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336. 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Б. задовольнила частково: ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 9 червня 2008 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до Апеляційного суду Житомирської області. Ухвала оскарженню не підлягає.