Відповідно до роз’яснення, що міститься у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», при поверненні справи на додаткове розслідування суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу або переваги одних доказів над іншими

Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 29 грудня 2008 р. кримінальну справу за обвинуваченням С.О.В., К.В.А. та С.Г. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 4 ст. 296, ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115, пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК, повернув прокурору Кіровоградської області на додаткове розслідування.

С.О.В., К.В.А. та С.Г. обвинувачувалися у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

15 серпня 2003 р. С.Г., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, разом зі своїми знайомими С.О.В. та К.В.А., грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, діючи з ними узгоджено, зчинив у кафе сварку з Н.О., К.В.І. та К.С., що переросла в бійку. Попри намагання відвідувачів та працівника кафе припинити хуліганські дії С.Г., К.В.А. та С.О.В., останні, заподіюючи їм ударів кулаками, ногами в різні частини тіла, повалили з ніг на підлогу Н.О. При цьому С.О.В., приставляючи до голови Н.О. газовий пістолет, заряджений патронами з гумовими кулями та газовими набоями, вистрелив у нього, заподіявши йому тілесні ушкодження.

С.О.В., К.В.А. та С.Г., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поводилися агресивно, брутально лаючись, погрожували фізичною розправою відвідувачам кафе. При цьому С.О.В. кілька разів вистрелив з газового пістолета у бік відвідувачів, які вживали заходів для припинення протиправних дій, та завдав одному з них — С.О.Г. — удару металевою частиною пістолета в обличчя, заподіявши тілесні ушкодження. Зважаючи на опір з боку потерпілих, С.О.В., К.В.А. та С.Г. залишили кафе.

Продовжуючи свої злочинні дії, С.Г., К.В.А. та С.О.В. за попередньою змовою між собою із метою помсти на ґрунті неприязних стосунків у ніч з 15 на 16 серпня 2003 р. зупинили автомобіль, за кермом якого був К.В.І. і в якому також знаходилися Н.О., К.С. та П., раптово на них напали і, завдаючи їм численних ударів невстановленими тупими предметами та ножами, повалили їх з ніг.

Із метою умисного вбивства К.В.І., Н.О., К.С. та П. і доведення свого злочинного наміру до кінця С.Г., К.В.А. та С.О.В. продовжували завдавати потерпілим, що перебували в безпорадному стані від отриманих тілесних ушкоджень, численних ударів ножами в спину, кулаками, ногами, невстановленими тупими предметами — в тулуб, голову, внаслідок чого Н.О., К.В.І. та П. померли, а К.С. був тяжко поранений. Потім вони з метою приховання злочину, імітуючи дорожньо-транспортну пригоду і спалення трупів потерпілих та автомобіля, на якому вони їхали, сховали трупи Н.О. та К.В.І. в багажник автомобіля, а К.С., який перебував у безпорадному стані від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, поклали в салон автомобіля, облили їх бензином для подальшого спалення, проте не виконали ці дії до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки побачили місцевих жителів, які рухались до місця пригоди, і боячись бути пійманими на місці злочину та впізнаними, втекли.

Розглядаючи справу щодо С.О.В., К.В.А. та С.Г., апеляційний суд дійшов висновку, що пред’явлене цим особам обвинувачення є неконкретним та суперечливим, а допущену у справі неправильність досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор послався на безпідставність повернення судом справи на додаткове розслідування, оскільки, на його думку, під час досудового слідства були вжиті всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, а обвинувачення С.О.В., К.В.А. та С.Г. пред’явлено з дотриманням вимог ст. 132 КПК. У зв’язку з цим прокурор порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах та доповненнях до них потерпілі К.С., Н.В. та Н.Г., посилаючись на те, що органи досудового слідства пред’явили обвинувачення С.О.В., К.В.А. та С.Г. з дотриманням вимог закону, вважають, що апеляційний суд безпідставно повернув справу на додаткове розслідування. У зв’язку з наведеним потерпілі просили скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши викладені в касаційному поданні та касаційних скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання та скарги мають бути задоволені з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у постановах про притягнення як обвинувачених відповідно до вимог ст. 132 КПК зазначено час, місце та інші обставини вчинення злочинів, що інкримінуються обвинуваченим, статті кримінального закону, якими передбачені ці злочини.

В описовій частині обвинувального висновку наведено встановлені під час досудового слідства обставини справи та зібрані у справі докази.

Так, пред’являючи С.О.В., К.В.А. та С.Г. обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК, орган досудового слідства зазначив, у чому полягало грубе порушення ними громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

У постановах про притягнення як обвинувачених та в обвинувальному висновку вказані й особи, які припиняли хуліганські дії С.О.В., К.В.А. та С.Г., а також зазначено, хто з обвинувачених та яку саме зброю застосував під час вчинення хуліганських дій.

Відповідно до вимог закону С.О.В., К.В.А. та С.Г. пред’явлено обвинувачення й за ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 та пунктами 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

На думку органу досудового слідства, обвинувачені, маючи умисел вбити Н.О, К.В.І., П. та К.С. з мотивів помсти на ґрунті неприязних стосунків, зупинили автомобіль, в якому їхали потерпілі, та, діючи узгоджено, позбавили їх життя і тяжко поранили К.С. У постановах про притягнення як обвинувачених та в обвинувальному висновку зазначено спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізацію заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень, причину недоведення обвинуваченими злочинних дій до кінця.

Орган досудового слідства зазначив і те, в чому полягало умисне знищення майна, інкриміноване обвинуваченим. Зокрема, вони обвинувачуються у тому, що з метою приховання злочину, імітуючи дорожньо-транспортну пригоду, пошкодили авто-мобіль, що належав районній державній адміністрації.

Отже, висновок суду про неконкретність пред’явленого С.О.В., К.В.А. та С.Г. обвинувачення не ґрунтується на вимогах закону, а матеріали судового слідства свідчать про те, що у справі не було встановлено обставин, які перешкоджали б суду дати належну оцінку дослідженим доказам та залежно від установленого постановити рішення, не повертаючи справу на додаткове розслідування.

Крім того, за змістом ст. 281 КПК та відповідно до роз’яснення, що міститься в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу або переваги одних доказів над іншими.

Проте суд не врахував вказаних вимог закону та наведених вище обставин.

Так, в ухвалі апеляційного суду йдеться про те, що ініціатором сварки та бійки в кафе був потерпілий Н.О., який спровокував конфлікт, штовхнувши та поваливши на підлогу С.О.В. Саме Н.О., на думку суду, поводився найагресивніше. Суд зазначив і те, що ці обставини підтверджені зібраними доказами в їх сукупності, а орган досудового слідства дав цим доказам оцінку, яка суперечить обставинам справи.

Апеляційний суд вказав і на те, що згідно з показаннями свідків обвинувачені після бійки в кафе втекли із села, а потерпілі з метою помсти поїхали їх розшукувати, а знайшовши, зчинили бійку. На думку суду, ці послідовні показання, які узгоджуються між собою, не були оцінені під час досудового слідства.

Отже, суд апеляційної інстанції фактично наперед вирішив питання щодо достовірності тих чи інших доказів та надав перевагу одним доказам над іншими, хоча був не вправі цього робити.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала ухвалу Апеляційного суду Кіро-воградської області від 29 грудня 2008 р. щодо С.О.В., К.В.А. та С.Г. і направила справу на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.