Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2005 Ухвала від 16 серпня 2005 р. у справі за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:



головуючогоПаневіна В.О.,
суддівЛитвиненка В.І., Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурораСаленка І.В.,
представникаМ.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 серпня 2005 р. кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Вироком Старокиївського районного суду м. Києва від 21–27 червня 2001 р. Н., 1967 р.н., українця, громадянина України, несудимого, засуджено за ч. 3 ст. 144 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 155–2 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 229–6 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Р., 1966 р. н., українця, громадянина України, несудимого, засуджено за ч. 3 ст. 144 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна, за ч. 2 ст. 155–2 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 194 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна.

Р.І., 1973 р. н., українця, громадянина України, несудимого, засуджено за ч. 2 ст. 155–2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі п. “ж” ст. 1 Закону України від 11 травня 2000 р. “Про амністію” Р.І. від призначеного покарання звільнено.

Судом постановлено стягнути для відшкодування матеріальної шкоди:

– із Н. на користь: Х. – 32 340 грн., Г. – 25 279 грн. 10 коп., І. – 64 733 грн. 90 коп., К. – 32 178 грн. 30 коп.;

– із Р. користь Ряз. – 13 205 грн. 50 коп.;

– із Р.І. на користь Ж. – 1 617 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2001 р. вирок щодо Н. та Р. змінено: їх дії перекваліфіковано з ч. 3 ст. 144 КК України (1960) на ч. 2 ст. 144 КК України.

Також приведено вирок у відповідність з КК України 2001 р.: дії Н. перекваліфіковано з ч. 2 ст. 144 КК України (1960) на ч. 2 ст. 189 КК України (2001) і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, а на підставі ст. 42 КК України (1960) остаточно призначено 4 роки позбавлення волі; дії Р. перекваліфіковано з ч. 2 ст. 144 КК України (1960) на ч. 2 ст. 189 КК України (2001) і призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, а на підставі ст. 42 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

Н. та Р. звільнено від призначеного за ч. 2 ст. 155–2 КК України покарання зв’язку з декриміналізацією.

В решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 12 лютого 2002 р. ухвала апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2001 р. залишена без змін.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2004 р. скасовані постанови слідчого в ОВС ГУ МВС України в м. Києві від 17 жовтня 2000 р. та від 8 серпня 2000 р. про накладення арешту на належне Н. майно та грошові кошти.

Звернуто стягнення за виконавчими документами в порядку виконання вироку в частині задоволення цивільних позовів на грошові кошти належні Н., а решту коштів та майно повернуто Н.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на неправильне застосування кримінального та істотні порушення вимог кримінально–процесуального закону судом першої інстанції, оскільки вирок Старокиївського районного суду м. Києва від 21–27 червня 2001 р. та постанова Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2004 р. прийняті під головуванням одного і того ж судді та суперечать одне одному. Грошові кошти, що були вироком визнані речовими доказами в порядку ст. ст. 78, 79 КПК України та такими, що нажиті Н. злочинним шляхом, повинні бути передані в доход держави. У зв’язку з тим, що на заяву Н. про повернення йому речей та грошових коштів було внесено подання прокуратури м. Києва, тобто мав місце спір про належність вказаних речей та про право власності на них, то справа повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Тому порушує питання про скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2004 р. і закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що приймаючи рішення про скасування вказаних постанов слідчого щодо накладення арешту на належне Н. майно, суд мотивував його тим, що зазначене майно та грошові кошти не визнано речовими доказами, отже може бути звернуто на відшкодування за виконавчими документами в порядку виконання вироку в частині задоволення цивільних позовів.

Разом із тим, виклавши у постанові доводи скарги засудженого Н. і подання прокурора та розглянувши доводи скарги засудженого, суд залишив поза увагою викладене у поданні прокурора, зазначивши у постанові лише, що посилання прокурора на те, що майно засудженого необхідно звернути в доход держави судом відхиляється. Суд належним чином не мотивував та не навів усіх необхідних доказів на обґрунтування такого висновку, залишив без розгляду подання прокурора і не зазначив у резолютивній частині свого рішення, справу розглянув однобічно й неповно.

Матеріали справи також свідчать, що вирок у частині стягнення з Н. на користь потерпілих коштів за цивільними позовами не виконано. Отже суд постановив передчасне рішення про повернення зазначеного майна Н. у порушення вимог ст. 126 КПК України.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що дана справа повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства є необґрунтованим. У даному випадку подання прокурора про повернення нажитого Н. злочинним шляхом майна, не може бути розглянуто як цивільний спір про належність вказаних речей та про право власності на них, оскільки такі відносини не розповсюджуються в частині стягнення в доход держави майна нажитого незаконним шляхом.

У зв’язку з вищенаведеним, постанову необхідно скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 394–396 КПК України, колегія суддів


у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора частково задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2004 р. відносно Н. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.



Головуючий: Паневін В.О.
Cудді: Литвиненко В.І., Стрекалов Є.Ф.