Продаж орендодавцем майна орендарю на підставі укладеного між ними договору оренди, не є підставою припинення орендованих відносин між ними, якщо після укладення договору купівлі-продажу сторони оформили свої відносини новим договором оренди
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Обласні шляхи” (далі – ВАТ “Обласні шляхи”) на постанову Вищого господарського суду України від 9 листопада 2005 р. у справі № 25/135-05-4526 за позовом Приватного малого підприємства “Петрол-Форвардінг” (далі – ПМП “Петрол-Форвардінг”) до ВАТ “Обласні шляхи”, за участі третьої особи – Дочірнього підприємства “Петрол” ПМП “Петрол-Форвардінг” (далі – ДП “Петрол”) про стягнення 92 тис. грн збитків та за позовом ДП “Петрол” до ВАТ “Обласні шляхи” і Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі – ТОВ “Арсенал”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов’язання повернути 8 тис. 400 грн та визнання права власності на АЗС,

З позовом у Господарський суд м. Києва ПМП “Петрол-Форвардінг” звернулося 5 травня 2005 р., обґрунтувавши заявлену позовну вимогу порушенням ВАТ “Обласні шляхи” умов експлуатаційної угоди від 8 січня 2002 р. внаслідок відключення електроенергії на АЗС № 11 в період з 21 квітня до 27 квітня 2005 р., у зв’язку з чим йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 92 тис. грн.

ВАТ “Обласні шляхи” позов не визнало, мотивуючи свої заперечення тим, що:

- експлуатаційна угода від 8 січня 2002 р. була укладена на виконання договору оренди від 3 січня 2003 р., згідно з яким ДП “Петрол” орендувало у ВАТ “Обласні шляхи” АЗС, і цією угодою згода на підключення до електромереж АЗС надавалась ДП “Петрол”, а не ПМП “Петрол-Форвардінг”;

- зазначений договір оренди був укладений з ДП “Петрол” строком до 21 квітня 2005 р.;

- листом від 11 січня 2005 р. орендар був повідомлений про те, що договір оренди пролонгований не буде, у зв’язку з чим з 21 квітня 2005 р. він не мав права здійснювати господарську діяльність на території АЗС і, відповідно, йому не могло бути завдано збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок відключення електропостачання.

ПМП “Петрол-Форвардінг” 8 червня 2005 р. уточнило ціну позову, і просило стягнути з відповідача 83 тис. 129 грн збитків.

Ухвалою від 16 червня 2005 р. Господарський суд Одеської області залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП “Петрол”.

16 червня 2005 р. ДП “Петрол” подало позовну заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 травня 2005 р. № 152 між ВАТ “Обласні шляхи” і ТОВ “Арсенал” з визнанням за ним права власності на АЗС № 11, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 5А. Заявлену вимогу ДП “Петрол” мотивувало тим, що у спірному договорі предметом купівлі-продажу зазначено АЗС № 11, яку ВАТ “Обласні шляхи” вже продало ДП “Петрол” за договором купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02.

Ухвалою від 21 червня 2005 р. господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та змінив процесуальний статус ДП “Петрол” на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а ухвалою від 23 червня 2005 р. залучив до участі у справі за позовом ДП “Петрол” як іншого відповідача ТОВ “Арсенал”.

ВАТ “Обласні шляхи” проти позову ДП “Петрол” заперечувало з тих мотивів, що з 21 квітня 2001 р. до 21 квітня 2005 р. між ними існували відносини оренди, що підтверджується відповідними доказами, зокрема фактом укладення між ними 3 січня 2003 р. договору оренди. Крім того, ВАТ “Обласні шляхи” вказувало, що зазначена в договорі купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02 адреса розташування АЗС (вул. Дюківська, 6) не відповідає дійсності, так як фактично АЗС розташована за адресою вул. Дюківська, 3, 5, що свідчить про відсутність узгодженості між сторонами щодо предмету купівлі-продажу.

ТОВ “Арсенал” проти позову ДП “Петрол” також заперечувало з підстав його необґрунтованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 5 липня 2005 р. позови ПМП “Петрол-Форвардінг” та ДП “Петрол” задоволені. Місцевий суд встановив факт укладення договору купівлі-продажу № 12/10/02 від 3 жовтня 2002 р. та фактичне його виконання обома сторонами. Судове рішення обґрунтовано також тим, що:

- право власності на спірну АЗС, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дюківська, 6, зареєстровано КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” (далі - БТІ) за ДП “Петрол”, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 25 січня 2005 р. у справі № 6/5-05-246 за позовом ДП “Петрол” до БТІ про зобов’язання здійснити реєстрацію права власності на АЗС;

- підставою задоволення позову у вказаній справі був договір купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02 між ВАТ “Обласні шляхи” та ДП “Петрол”;

- відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Тому договір купівлі-продажу від 24 травня 2005 р. № 152 є недійсним з моменту укладання на підставі статей 203, 215 ЦК України, як такий, що не відповідає вимогам статей 224, 225 ЦК УРСР, статей 655, 316, п. 2 ст. 386 ЦК України, п. 1 ст. 2, ст. 48 Закону України “Про власність”;

- відповідач, відключивши АЗС № 11 від електропостачання, тим самим спричинив позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди.

Постановою від 18 серпня 2005 р. Одеський апеляційний господарський суд зазначене судове рішення скасував і, керуючись п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, визнав недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02 між ВАТ “Обласні шляхи” та ДП “Петрол” із-за його невідповідності положенням статей 153, 224 ЦК УРСР щодо змісту угоди, її предмету та ціни майна. В задоволенні позовів ПМП “Петрол-Форвардінг” та ДП “Петрол” відмовив з тих підстав, що:

- ДП “Петрол” не набуло статусу власника АЗС № 11, оскільки сторони фактично виконували умови договору оренди АЗС протягом 2003-2005 рр., тобто в період після підписання договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2002 р.;

- ПМП “Петрол-Форвардінг” не довело наявності умов цивільно-правової відповідальності за збитки у вигляді неодержаного доходу, зокрема протиправної поведінки ВАТ “Обласні шляхи” та причинного зв’язку між його протиправною поведінкою і заявленою сумою неодержаного доходу;

- експлуатаційна угода від 8 січня 2002 р. укладалася між ВАТ “Обласні шляхи” і ДП “Петрол” лише щодо надання останньому згоди на підключення до електричних мереж АЗС, а отже договірні правовідносини між ПМП “Петрол-Форвардінг” та ВАТ “Обласні шляхи” щодо експлуатації електромереж відсутні, як і взаємні зобов’язання між ними.

Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій оскарженою постановою Вищий господарський суд України скасував, а справу передав на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо недійсності договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02, оскільки сторони узгодили такі істотні його умови договору, як предмет та ціну, а тим паче виконали його. Скасування рішення місцевого суду в частині стягнення збитків обґрунтовано відсутністю їх розрахунку.

ВАТ “Обласні шляхи” просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу невідповідністю оскарженої постанови Конституції України, неправильним застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а також виявленням факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що:

- 21 квітня 2001 р. між ВАТ “Обласні шляхи” (орендодавець) і ДП “Петрол” (орендар) строком на два роки (з можливістю пролонгації) був укладений договір оренди комплексу АЗС, що розташована в м. Одеса по вул. Дюківська, 6, балансовою вартістю 7 тис. 470 грн (п. 1 договору; т.1, а.с. 134). Підпункт 3 п. 2 вказаного договору оренди передбачав продаж об’єкта оренди орендарю після виплати його вартості орендною платою;

- на виконання зазначеної умови договору оренди між його сторонами 3 жовтня 2002 р. укладено договір № 12/10/02 про продаж АЗС (т.1, а.с. 83), яка знаходиться за вказаною адресою, згідно з яким продавець зобов’язався передати майно АЗС та технічну документацію за актом приймання-передачі протягом 24 годин з моменту укладення даного договору після оплати покупцем залишкової її вартості;

- рахунок від 30 вересня 2002 р. № 87 на суму 9 тис. 66 грн для оплати вартості АЗС, з яких 7 тис. 555 грн її вартість, а 1 тис. 511 грн ПДВ (т.2, а.с. 113), був виставлений покупцю ще до підписання договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р № 12/10/02. 4 жовтня 2002 р. платіжним дорученням (т.2, а.с.114) ДП “Петрол” оплатило зазначений рахунок. Цього ж дня був оформлений акт приймання-передачі АЗС (т.2, а.с.112);

- 3 січня 2003 р. між ВАТ “Обласні шляхи” і ДП “Петрол” строком на два роки укладено договір оренди, п. 1 якого передбачено, що орендодавець (ВАТ “Обласні шляхи”) передає за актом приймання-передачі в орендне користування комплекс АЗС в м. Одеса за адресою: Дюківська, 5 балансовою вартістю 7 тис. 470 грн, а орендар (ДП “Петрол”) зобов’язується прийняти та використовувати АЗС належним чином і сплачувати орендну плату (т.1, а.с. 135). Початок дії цього договору оренди визначено з 21 квітня 2003 р., а також знову передбачено продаж АЗС орендарю після виплати її вартості.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди від 3 січня 2003 р. обома сторонами виконувався протягом 2003—2005 рр., що, зокрема, підтверджено копіями рахунків на сплату орендних платежів (т.2, а.с. 20-28, 30-34). Підтвердженням цього є також та обставина, що дія договору оренди від 21 квітня 2001 р. припинилася саме 21 квітня 2003 р., а тому факт укладання договору оренди від 3 січня 2003 р. із зазначенням початку його дії з 21 квітня 2003 р. свідчить про те, що орендні відносини між ВАТ “Обласні шляхи” і ДП “Петрол” не припинялися з 21 квітня 2001 р. до 21 квітня 2005 р.

Виходячи з наведеного, слід погодитись з висновком апеляційного суду про те, що укладення та виконання договору оренди після підписання сторонами договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2002 р. № 12/10/02 свідчить про недійсність останнього із-за його невідповідності положенням статей 153, 224 ЦК УРСР щодо змісту угоди, її предмету та ціни об’єкту продажу.

Як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається з матеріалів справи, що спірна АЗС за адресою: вул. Дюківська, 6 та АЗС за адресою: вул. Дюківська, 5 (5а), це одна й та сама АЗС № 11, що зокрема підтверджується довідкою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 9 липня 2005 р. № 3076 про те, що крім АЗС, що розташована за адресою: вул. Дюківська, 5А, інших АЗС по вул. Дюківська 3,5,6 не існує (т.2, а.с. 76); довідки БТІ від 18 березня 2005 р. № 955, згідно з якою АЗС № 11 знаходиться за адресою: вул. Дюківська № 5 (непарна сторона вулиці) (т.1, а.с. 93); розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2005 р. № 1461 про присвоєння нежитловій споруді – автозаправній станції № 11, розташованій по вулиці Дюківська поштову адресу – вул. Дюківська, 5А (т.1, а.с. 114).

Отже, як власник спірної АЗС № 11, ВАТ “Обласні шляхи” мало право на підставі ст. 319 ЦК України розпорядитися нею на власний розсуд, що воно і зробило, уклавши 24 травня 2005 р. договір купівлі-продажу № 152 з ТОВ “Арсенал”. Тому, суд першої інстанції не мав права визнавати зазначений договір недійсним з тих мотивів, що він укладений не власником майна, що є предметом продажу за цим договором.

Правовідносини між ПМП “Петрол-Форвардінг” і ДП “Петрол” щодо спірної АЗС регулювались укладеним між ними договором оренди від 1 вересня 2004 р., додатком від 3 вересня 2004 р. № 1 до вказаного договору оренди, згідно з умовами яких ДП “Петрол” передає, а ПМП “Петрол-Форвардінг” приймає в платне користування автозаправні станції, серед переліку яких зазначено і АЗС № 11 (т.2, а.с. 10, т.1, а.с. 94).

Споживання електроенергії ДП “Петрол” на орендованій ним АЗС № 11 було передбачено укладеною з ВАТ “Обласні шляхи” 8 січня 2002 р. експлуатаційною угодою, відповідно до якої ВАТ “Обласні шляхи”, як основний споживач електроенергії, надає дозвіл субспоживачу ДП “Петрол” на підключення до електричних мереж АЗС, розташованій за адресою: вул. Дюківська, 5 (т. 1, а.с. 136). Тому, посилання ПМП “Петрол-Форвардінг” на зазначену експлуатаційну угоди як на підставу пред’явленого позову про стягнення збитків є неправомірним, оскільки договірних відносин між ПМП “Петрол-Форвардінг” і ВАТ “Обласні шляхи” щодо надання електричної енергії не існувало.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, вини.

Оскільки предметом спору є стягнення неодержаного доходу внаслідок неналежного виконання ВАТ “Обласні шляхи” взятих на себе зобов’язань, то, як правильно вказав апеляційний суд, ПМП “Петрол-Форвардінг” необхідно було відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, довести склад цивільного правопорушення. Всупереч цьому ПМП “Петрол-Форвардінг” не доведено наявність протиправної поведінки ВАТ “Обласні шляхи” та причинного зв’язку між цією протиправною поведінкою і неодержанням позивачем доходу.

Відтак, апеляційний суд правомірно відмовив ПМП “Петрол-Форвардінг” у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду зазначеним вимогам відповідає, і за таких обставин вона є законною і обґрунтованою, а тому підстави для її скасування Вищим господарським судом України були відсутні.

Оскаржена постанова Вищого господарського суду України ухвалена ним в результаті помилкової юридичної оцінки встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні відносини сторін, а тому вона підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Обласні шляхи” задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 9 листопада 2005 р. скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 р. залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.