Згідно з ч. 1 ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.
Порушення судом зазначених вимог закону при розгляді справи про злочин, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 307 КК України, стало підставою для зміни вироку

Приморський районний суд м. Одеси вироком від 12 травня 2005 р. засудив К. за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК, та відповідно до ст. 70 цього Кодексу остаточно призначив йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його особистою власністю. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки і покладено на нього передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та один раз на місяць з’являтися в ці органи для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком К. визнано винним у вчиненні таких злочинів. На початку лютого 2005 р. він знайшов у квартирі згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом — каннабісом (марихуаною висушеною) вагою 20,2 грама, — який привласнив і зберігав у цьому помешканні для особистого вживання та з метою збуту, а 11 лютого того ж року незаконно продав О. 11,8 грамів цього засобу.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушив питання про зміну вироку щодо К., а саме — про виключення з нього таких ознак передбаченого ч. 2 ст. 307 КК злочину, як виготовлення та перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, оскільки обвинувачення у вчиненні таких дій за цими ознаками йому не пред’являлося.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 275 КПК розгляд справи провадиться тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Органи досудового слідства пред’явили К. обвинувачення у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, а також у таких діях з метою збуту та незаконному збуті цього засобу.

У порядку, передбаченому ст. 277 КПК, пред’явлене К. обвинувачення в суді не змінювалося.

Проте суд, мотивуючи у вироку кваліфікацію дій засудженого, всупереч вимогам ст. 275 КПК безпідставно зазначив і такі ознаки передбаченого ч. 2 ст. 307 КК злочину, як незаконне виготовлення та перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, які К. не інкримінувалися.

Крім того, покладаючи на засудженого обов’язок періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації, суд установив періодичність такої явки, що згідно з ч. 3 ст. 13 КВК належить до компетенції кримінально-виконавчої інспекції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2005 р. щодо К. змінила: виключила з його мотивувальної частини такі ознаки передбаченого ч. 2 ст. 307 КК злочину, як незаконне виготовлення та перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу і, керуючись ст. 395 КПК, — рішення суду про встановлення періодичності явки засудженого в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.