Відповідно до ст. 246 КПК повернути справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду суд вправі лише в тих випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справу не можна було призначити до судового розгляду

Апеляційний суд Одеської області постановою від 12 грудня 2007 р. повернув зі стадії попереднього розгляду кримінальну справу щодо К., обвинуваченого за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК, на додаткове розслідування.

Органи досудового слідства пред’явили К. обвинувачення у вчиненні таких злочинів.

26 лютого 2006 р. К., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вирішив учинити крадіжку грошей пенсіонерки О. Із цією метою він за попередньою змовою із не встановленими слідством особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, таємно проник до будинку О. і заволодів її грошима в сумі 500 грн та мобільним телефоном, однак їх викрила господарка будинку. К., бажаючи довести свій умисел до кінця, із зазначеними особами вирішив учинити розбійний напад на потерпілу, поєднаний із зґвалтуванням та умисним вбивством з корисливих мотивів і з метою приховання вчиненого. Для цього вони напали на О. та, застосовуючи фізичне насильство, зґвалтували її і вбили.

Потім злочинці заволоділи майном потерпілої на загальну суму 800 грн і з місця вчинення злочину втекли.

Зазначені дії К. органи досудового слідства кваліфікували за ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187 та пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Повертаючи справу зі стадії попереднього розгляду на додаткове розслідування з мотивів істотного порушення органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, апеляційний суд послався на те, що у справі містяться дві суперечливі постанови про притягнення К. як обвинуваченого, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Згідно з висновками суду такими постановами є: постанова прокурора від 2 березня 2007 р. про зміну пред’явленого К. обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (із виключенням обвинувачення за ч. 4 ст. 152 та за пунктами 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК), яка не скасована, та постанова прокурора від 29 жовтня 2007 р., якою після скасування попереднього вироку К. було притягнуто як обвинуваченого за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у попередньому розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування постанови суду про направлення справи щодо К. на додаткове розслідування. Він послався на те, що органи досудового слідства не допустили порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для направлення справи на додаткове розслідування. Крім того, прокурор, зазначивши, що згідно з кримінально-процесуальним законом при встановленні під час додаткового розслідування справи нових обставин особі пред’являється нове обвинувачення, що не потребує скасування відповідних попередніх постанов, просив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила його з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 246 КПК під час попереднього розгляду справи суддя з власної ініціативи вправі своєю постановою повернути справу на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справу не можна було призначити до судового розгляду.

Цю норму закону апеляційний суд не дотримав. Так, приймаючи рішення про повернення справи зі стадії попереднього розгляду на додаткове розслідування з мотивів істотного порушення органом досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, суд у постанові не зазначив, які саме норми закону цей орган порушив.

Крім того, суд апеляційної інстанції, вказуючи на суперечливість постанов про притягнення К. як обвинуваченого та необхідність вирішити питання про скасування однієї з них, не врахував вимог ст. 141 КПК, згідно з якими, якщо під час досудового слідства виникає необхідність змінити або доповнити пред’явлене особі обвинувачення, слідчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення із виконанням вимог, установлених статтями 131—133 та 140 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, орган досудового слідства пред’явив К. під час додаткового розслідування справи нове обвинувачення із дотриманням вимог ст. 141 КПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2007 р. щодо К. скасувала і направила справу на новий апеляційний розгляд.