Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви постановленого рішення, усі доводи апеляції мають бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишатися без відповіді. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути вказані підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Порушення апеляційним судом зазначених вимог закону потягло скасування ухвали

Ленінський районний суд м. Вінниці вироком від 4 листопада 2009 р. засудив Т. до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 212 КК — строком на п’ять років шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на два роки, з конфіскацією всього особисто належного їй майна; за ч. 2 ст. 366 КК — строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на один рік, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів їй остаточно визначено покарання — п’ять років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, строком на два роки, з конфіскацією всього особисто належного їй майна.

Т. визнано винною та засуджено за те, що вона, обіймаючи з 7 березня 1991 р. посаду головного бухгалтера ВАТ і як посадова особа, відповідальна за організацію бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві, за повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного бюджету, умисно, з метою ухилення від сплати податків, достовірно знаючи про порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток, а також те, що ВАТ є платником цього податку, ухилилась від їх сплати з метою поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок несплати зазначеного податку в період з 2003 по І півріччя 2005 р. шляхом заниження валових доходів підприємства від непогашеної заборгованості ВАТ перед ДП та ДК на загальну суму 47 млн 118 тис. 576 грн. Ця сума утворилася внаслідок неповної оплати вартості отриманого природного газу та послуг із транспортування природного газу, що визнали у своїх рішеннях Господарський суд Вінницької області та Житомирський апеляційний господарський суд. Т. підробила та подала до податкових органів документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків, а це призвело до несплати ВАТ податку на прибуток за 2003 р. — у сумі 19 тис. 727 грн, за 2004 р. — у сумі 7 млн 40 тис. 121 грн, за І півріччя 2005 р. — у сумі 4 млн 661 тис. 116 грн, а всього податку на прибуток підприємства — на загальну суму 11 млн 720 тис. 965 грн, що є особливо великим розміром.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 4 березня 2010 р. вирок частково змінив: постановив стягнути з Т. на користь Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України судові витрати за проведення експертиз на суму 23 тис. 68 грн. У решті вирок суду залишено без змін.

У касаційних скаргах засуджена Т., посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм кримінально-процесуального закону, порушила питання про скасування постановлених щодо неї судових рішень і закриття справи за відсутністю в її діях складу злочинів. Вона стверджувала, що до інкримінованих злочинів непричетна; захисник, посилаючись на порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив постановлені судові рішення щодо Т. скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочинів. Він стверджував, що Т. не є суб’єктом інкримінованих їй злочинів, а зібрані у справі докази не підтверджують її вини.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у касаційних скаргах, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, за необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону належним чином не виконані.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженої та її захисника, залишив їх без задоволення, погодившись із юридичною кваліфікацією місцевим судом дій Т. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК.

З матеріалів справи вбачається, що Т. не визнавала себе винною у вчиненні умисних злочинів, за які її засуджено, та послідовно стверджувала, що їй не було відомо про наявність рішень господарського суду і що особисто вона неправдивих даних до декларації не вносила і в податкову інспекцію не подавала, а також не давала таких вказівок своїм підлеглим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 64 КПК вина обвинуваченого у вчиненні злочину належить до обставин, які підлягають доказуванню.

Проте апеляційний суд не проаналізував наявність у діях Т. всіх ознак складів злочинів, за які вона засуджена, і не звернув уваги на те, що згідно зі статтею 212 КК передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати, не навів в ухвалі переконливих доказів, які б підтверджували умисність дій Т., та не визначив, чи мало місце в її діях ухилення від сплати податків, чи несвоєчасна їх сплата за відсутності умислу на несплату.

Отже, залишаючи апеляції засудженої та її захисника без задоволення, апеляційний суд в ухвалі не навів переконливих мотивів для спростування викладених в апеляціях доводів, належним чином не перевірив і не зазначив підстави, через які він визнав апеляції необґрунтованими, а лише перерахував докази, зазначені у вироку, не проаналізувавши і не порівнявши їх із наявними у справі.

Таким чином, при розгляді та вирішенні справи в апеляційному порядку суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

У зв’язку з цим колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2010 р. щодо Т., а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.