Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2005 Рішення від 26 жовтня 2005 р. у справі за позовом ВАТ “Луганськобленерго” до Б., СДВП “Об’єднання “Азот” про визнання недійсними угод, відмови від виконання доручення та про зобов’язання вчинити певні дії

Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 26 жовтня 2005 р.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго” (далі - ВАТ “Луганськобленерго”) до Б., Сєвєродонецького державного виробничого підприємства “Об’єднання “Азот” (далі - СДВП “Об’єднання “Азот”) про визнання недійсними угод, відмови від виконання доручення та про зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:

У квітні 2004 р. ВАТ “Луганськобленерго” звернулося до відповідачів з позовом, в якому просило визнати недійсними угоди, укладені між ВАТ “Луганськобленерго” та СДВП “Об’єднання “Азот” від 11 вересня 2003 р. №№ 1/157, 2/157, 3/157, 4/157, 5/157; від 12 вересня 2003 р. №№ 6/157, 7/157, 8/157, 9/157 про заміну первісного зобов’язання, рішення Б. про відмову від виконання взятого зобов’язання від 28 серпня 2003 р. та про зобов’язання його вчинити певні дії.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2004 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2004 р. позов задоволено.

Постановлено визнати недійсними угоди № 1-9 від 11-12 вересня 2003 р., укладені між ВАТ “Луганськобленерго” і СДВП “Об’єднання “Азот”. Визнано недійсним рішення Б. про відмову від виконання договору від 28 серпня 2003 р. та зобов’язано його виконати умови договору.

У касаційній скарзі СДВП “Об’єднання “Азот” просить про скасування судових рішень і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову до Б. та про закриття провадження у справі в решті вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 28 серпня 2003 р. між ВАТ “Луганськобленерго” і Б. було укладено договір доручення, за яким останній мав виконати дії, пов’язані з погашенням заборгованості СДВП “Об’єднання “Азот” перед ВАТ “Луганськобленерго”.

1 жовтня 2003 р. Б. повідомив позивача про свою відмову від виконання зазначеного договору.

Задовольняючи вимоги ВАТ “Луганськобленерго” до Б. про визнання недійсною відмови від виконання зобов’язань за договором доручення, та зобов’язуючи його вчинити певні дії суд виходив з мотивів цієї відмови і вважав, що вона суперечить закону.

Між тим такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального закону, які регулюють правовідносини сторін і діяли на час виникнення цих правовідносин.

Відповідно до ст. 386 ЦК Української РСР за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Вирішуючи спір суд не врахував положення ст. 392 ЦК Української РСР, які допускають припинення договору доручення на підставі односторонніх дій сторін цього договору, а частині друга цієї статті надає право довірителю скасувати доручення, а повіреному - право відмовитися від нього у будь-який час. Будь-які угоди про відмову від цього права є недійсними.

Правильно встановивши обставини справи у правовідносинах позивача і Б., суд не застосував норму права, яка підлягала застосуванню - ст. 392 ЦК Української РСР, у зв’язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Судом також встановлено, що 11-12 вересня 2003 р. між ВАТ “Луганськобленерго” і СДВП “Об’єднання “Азот” було укладено угоди № 1 - № 9 про зміну первинних зобов’язань по постачанню електроенергії за договорами № 5 від 29 лютого 1996 р. і № 10 від 11 квітня 1997 р. новими зобов’язаннями на суму 71 350 538 грн. 53 коп.

Підставою визнання угод недійсними позивач зазначив ст.ст. 48, 57 ЦК Української РСР - підписання угод неповноважною особою та збіг тяжких обставин.

Задовольняючи вимоги ВАТ “Луганськобленерго” до СДВП “Об’єднання “Азот” про визнання зазначених угод недійсними з підстав невідповідності їх вимогам закону у зв’язку з відсутністю повноважень на їх укладення у представника ВАТ “Луганськобленерго”, суд виходив з підвідомчості даного спору суду.

Між тим, такий висновок суперечить вимогам ст. 24 ЦПК України та ст.ст. 1, 12 ГПК України, оскільки справи у спорах юридичних осіб, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав підвідомчі господарським судам.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що по спору між тими ж сторонами, про той же предмет - угоди № 1-9 від 11-12 вересня 2003 р. і з тих же підстав: їх підписання неповноважною особою та укладення внаслідок збігу тяжких обставин постановлене апеляційним судом м. Києва 8 червня 2004 р. рішення про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 227 ЦПК України.

За таких обставин судові рішення в частині позову ВАТ “Луганськобленерго” до СДВП “Об’єднання “Азот” про визнання недійсними угод № 1-№9 від 11-12 вересня 2003 р. підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині стосовно п.п. 1, 3 ст. 227 ЦПК України у зв’язку з підвідомчістю даного спору господарському суду та наявністю судового рішення, яке набрало чинності.

На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила:

касаційну скаргу Сєвєродонецького державного виробничого підприємства “Об’єднання “Азот” задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2004 р. і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2004 р. скасувати і постановити нове рішення про відмову відкритому акціонерному товариству “Луганськобленерго” в позові до Б. про визнання незаконною відмови від виконання доручення та про зобов’язання виконати умови договору.

Провадження у справі за позовом ВАТ “Луганськобленерго” до Сєвєродонецького державного виробничого підприємства “Об’єднання “Азот” про визнання недійсними угод від 11 вересня 2003 р. № 1-№5/157 та від 12 вересня 2003 р. №6/157-№9/157 закрити.

Рішення оскарженню не підлягає.