Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо особу звільнено від відбування покарання на підставі акту амністії, при призначенні покарання за вчинення нового злочину ст. 71 КК України застосовується лише у тому випадку, коли внаслідок акту амністії невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням. У разі звільнення особи від подальшого відбування покарання призначення покарання за вчинення нового злочину за правилами ст. 71 КК України не допускається

Центральний районний суд м. Миколаєва вироком від 31 липня 2007 р. засудив Г. до позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) на два роки, за ч. 1 ст. 309 КК на один рік, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів на два роки, а на підставі ст. 71 КК частково приєднав два місяці невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначив два роки два місяці позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин Г. засуджено за те, що він 25 лютого 2006 р. приблизно о 14 год. 30 хв. придбав у невстановленої особи наркотичну речовину канабіс, яку зберігав при собі без мети збуту. Цього ж дня Г. затримали працівники міліції, які під час його огляду вилучили зазначену наркотичну речовину у висушеному вигляді вагою 7 г.

Крім того, 13 березня 2006 р. приблизно о 23 год. 20 хв. Г. за попередньою змовою з Б., щодо якого винесено обвинувальний вирок, намагалися таємно викрасти литу чавунну огорожу вартістю 1 тис. 60 грн, проте не довели свій умисел до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений Г. зазначав, що суд безпідставно застосував положення ст. 71 КК, оскільки за попереднім вироком його звільнили на підставі акту амністії. У зв’язку з цим просив вирок змінити і виключити з нього вказівку щодо застосування положення ст. 71 КК.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що 12 серпня 2003 р. Заводський районний суд м. Миколаєва засудив Г. за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на три роки позбавлення волі.

Арбузинський районний суд Миколаївської області постановою від 6 липня 2005 р. звільнив Г. від подальшого відбування покарання на підставі п. «б» ст. 3 Закону від 31 травня 2005 р. № 2591-ІV «Про амністію».

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо особу звільнено від відбування покарання на підставі акту амністії, при призначенні покарання за вчинення нового злочину ст. 71 КК застосовується лише в тому випадку, коли внаслідок акту амністії невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням.

Оскільки Г. на підставі п. «б» ст. 3 Закону № 2591-ІV було звільнено від подальшого відбування покарання, то застосування судом положень ст. 71 КК є помилковим, а тому призначення покарання із застосуванням цієї статті підлягає виключенню з вироку суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2007 р. щодо Г. змінити; виключити застосування до нього ст. 71 КК і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК на два роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК на один рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на два роки позбавлення волі.