Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2010 ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ Закон про кримінальну відповідальність Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України і військової судової колегії від 12 березня 2010 р. (витяг)<br><i>Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року видана особа не може переслідуватися, засуджуватися ні за які правопорушення, вчинені до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.</i>

Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року видана особа не може переслідуватися, засуджуватися ні за які правопорушення, вчинені до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України і військової судової колегії
від 12 березня 2010 р. (витяг)


Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2008 р. С. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком суду від 9 серпня 2007 року С. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

В апеляційному та касаційному порядку вирок суду не переглядався.

Згідно з вироком суду С. визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 травня 2008 року, о 2-й годині 30 хвилин, у побутовому приміщенні таємно викрав майно Г. на загальну суму 895 грн.

У клопотанні заступника прокурора Донецької області порушувалося питання про скасування вироку щодо С. у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону із закриттям провадження у справі. Прокурор посилався на те, що суд засудив С. за ч. 2 ст. 185 КК України всупереч вимогам ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року оскільки у запиті української сторони не йшлося про видачу С. для притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст.185 КК України, і російською стороною не було надано такої згоди. С. видано для приведення до виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 серпня 2007 року. Крім того, прокурор вказував на порушення судом вимог ст. 334 КПК України, адже, як встановлено у справі, С. вчинив таємне викрадення майна Г. 23 травня 2007 року, а суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що його скоєно 23 травня 2008 року.

У поданні п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання заступника прокурора Донецької області України підтримано.

Заслухавши доповідь судді Верховного суду України, думку прокурора про часткове задоволення клопотання прокурора та подання, а саме скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання та подання, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд із наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, 4 червня 2007 року прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна Г. за ч. 1 ст. 185 КК України.

23 серпня 2007 року у цій кримінальній справі С. обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, а 30 серпня 2007 року йому пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст.185 КК України.

У ході досудового слідства С. порушив підписку про невиїзд, виїхав за межі України та деякий час переховувався на території Російської Федерації, де був затриманий 15 серпня 2007 року правоохоронними органами РФ у зв'язку із запитом української сторони та виданий останній для приведення до виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 серпня 2007 року.

Для притягнення С. до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення майна Г. 23 травня 2007 року, запит російській стороні не направлявся, у зв'язку з чим згода на його видачу за вказаним законом не надавався.

Під час розгляду справи судом не враховано, що С. видано російською стороною для приведення до виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 серпня 2007 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України.

Таким чином, суд порушив норми міжнародного права, а саме положення ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, відповідно до яких видану особу не можна притягти до кримінальної відповідальності або покарати за здійснений до її видачі злочин, за який вона не була видана.

Зазначені вище міжнародні конвенції Україною ратифіковані, згода на їх обов'язковість Верховною Радою України надана.

За таких обставин, суд був позбавлений законних підстав засудження С. за ч. 2 ст. 185 КК України, тому у відповідності з нормами міжнародного права вирок підлягає скасуванню.

Крім того, судом істотно порушено кримінально-процесуальний закон, а саме ст. 334 КПК України, згідно з якою мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням, зокрема, місця, часу, способу вчинення злочину. Як убачається зі справи, С. органами досудового слідства обвинувачувався у викраденні 23 травня 2007 року майна Г., а суд у вироку вказав про вчинення злочину 23 травня 2008 року, тобто після видачі С. правоохоронними органами Російської Федерації.

Таким чином, порушення чинного міжнародного законодавства потягли за собою неправильне застосування кримінального закону, що є підставою для скасування вироку щодо С., а порушення кримінально-процесуального закону свідчить про необхідність направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

За таких обставин вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 травня 2008 року Верховним Судом України скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.