Національне законодавство не містить застережень щодо неможливості усиновлення дітей, які перебувають в Україні, громадянами нашої країни та інших держав у залежності від того, чи є ці громадяни одинокими або одруженими. Метою усиновлення є створення належних умов для фізичного та психічного розвитку дітей
Рішення Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 31 січня 2002 р. (витяг)
У квітні 2001 р. громадянин США Р. звернувся до місцевого суду із заявою про усиновлення І.С. (дата народження), вихованця будинку дитини (Україна). Зазначав, що він неодружений, власних дітей не має і бажає усиновити дитину-сироту. Відповідно до законодавства України Р. зареєструвався у Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України (далі – Центр). Зазначеним Центром був направлений в будинок дитини, де спілкувався з І.С. та налагодив з ним добрі стосунки.
Заявник має достатні фінансові та інші можливості для виховання хлопчика. Працюючи за фахом учителем у середній школі, він спроможний створити всі умови для нормального розвитку дитини та її лікування.
Процедура, яка передує усиновленню дитини, ним витримана, дозвіл Служби імміграції та натуралізації Департаменту юстиції США на усиновлення отриманий (дата).
Зі станом здоров’я дитини, котра хворіє на ряд захворювань, заявник ознайомлений, має можливість в подальшому надавати дитині належне виховання, освіту, медичне обслуговування, батьківські тепло та ласку.
Рішенням місцевого суду від 8 травня 2001 р., яке залишено без зміни ухвалою обласного суду від 11 червня 2001 р., в задоволенні заяви Р. відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій представником заявника Т.В., порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції з тих підстав, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а висновок щодо неможливості задовольнити заяву Р. суперечить як фактичним обставинам справи, так і чинному законодавству України.
При розгляді справи касаційною інстанцією заявник Р. та його представник Т.В., посилаючись на допущені судами порушення законодавства, просять скасувати судові рішення та розглянути справу по суті, задовольнивши заяву Р.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги зі скасуванням судових рішень і постановленням по справі рішення про задоволення заяви Р., виходячи з такого.
Згідно зі статтею 101-1 Кодексу про шлюб та сім’ю України (далі – КпШС) усиновлення допускається щодо дітей та виключно в їх інтересах. Усиновителями можуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземні громадяни за умови дотримання положень, передбачених законодавством про шлюб та сім’ю та іншими законодавчими актами України (ст. 103 КпШС, ст. 265-3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК). Особливості врегулювання питання усиновлення дітей, які проживають на території України, передбачені ст. 265-3 ЦПК.
Установлені законодавством України вимоги щодо дотримання заявником процедури усиновлення виконані останнім у повному обсязі: ним надані суду необхідні документи, вказані в ст. 265-3 ЦПК, а також дотримана процедура, встановлена законодавством України, щодо усиновлення дітей іноземними громадянами. Це підтверджується наявними в справі матеріалами і не ставиться під сумнів у судових рішеннях. За повідомленням Центру від 26.04.2001 р., дитина, яку бажає усиновити заявник, хворіє на ряд захворювань (затримка психомоторного розвитку, афективно-респіраторні напади), за час перебування в дитячому закладі її долею ніхто не цікавився, громадяни України не виявили бажання усиновити чи взяти хлопчика під опіку.
Сам заявник, за висновком Центру, надав необхідні документи для порушення питання про усиновлення, має позитивні характеристики, а тому Центр вважає за можливе надати дозвіл на усиновлення заявником І.С. Аналогічна інформація міститься в повідомленнях будинку дитини, де перебуває І.С., у висновках управління освіти виконкому міської ради, органів опіки та піклування і в повідомленнях їх представників у судовому засіданні.
Відмовляючи громадянину США Р. в усиновленні дитини, суди виходили з того, що: заявник неодружений, власних дітей не має, а тому йому невідомі труднощі, пов’язані з утриманням і вихованням дитини, самостійно утримувати і виховати дитину він неспроможний, оскільки працює в середньому 40 годин на тиждень; заявник зустрічається з жінкою, з якою сподівається в подальшому зареєструвати шлюб, а тому невідомо, як вона в майбутньому буде ставитись до дитини; заявник не зміг пояснити суду чому він вирішив усиновити хвору дитину, а не здорову, як це мав намір зробити раніше; з урахуванням захворювань дитині необхідна повноцінна сім’я, тобто сім’я, яка складається з обох батьків; заявник не достатньо підготовлений до того, щоб забезпечити повноцінний фізичний, психічний та духовний розвиток дитини.
Зазначені доводи не грунтуються на досліджених судами доказах, а окремі висновки зроблені не на встановлених обставинах справи, а на припущеннях.
Судами встановлено, що громадянин США Р. (дата народження) працює вчителем, викладає історію і англійську мову учням 6-8 класів, є працездатним, має постійний заробіток, позитивно характеризується, має фінансові можливості для утримання дитини, у психоневрологічних та наркологічних закладах на обліку та лікуванні не перебував, повністю здоровий, до кримінальної відповідальності не притягувався, зі станом здоров’я дитини, яку бажає усиновити, ознайомлений, зобов’язався зареєструвати дитину в разі усиновлення у Посольстві України в США та зберігати їй українське громадянство до досягнення 18-річного віку.
Закон не містить застережень щодо неможливості усиновлення дітей, які перебувають в Україні, громадянами України чи громадянами іноземних держав в залежності від того, чи є ці громадяни одинокими або одруженими. Метою усиновлення є створення належних умов для фізичного та психічного розвитку дитини. Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини (ст. 101-1 КпШС).
Із матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється в постановлених по справі рішеннях, що за час перебування дитини в дитячому закладі ( будинку дитини) ніхто нею не цікавився, не відвідував, не брав участі в її вихованні, а громадяни України не виявили бажання усиновити чи взяти дитину під опіку.
За таких обставин висновки судів, викладені в рішеннях, не можна вважати такими, що узгоджуються з чинним законодавством.
Не можна погодитися і з доводами судів в тій частині, що заявник неспроможний забезпечити умови для повноцінного, фізичного, психічного та духовного розвитку дитини з огляду на її хворобу.
Як уже зазначалось, і підтверджено відповідними документами, заявник в силу його особистих якостей, фінансового стану та наявних житлово-побутових умов має достатні підстави стверджувати, що може створити необхідні умови для утримання, виховання і лікування дитини. Ці твердження заявника не спростовані судом, а також доказами, наявними у справі.
З урахуванням викладеного та пояснень заявника в суді касаційній інстанції Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що в матеріалах справи є достатньо доказів, на підставі яких можна вирішити цивільну справу по суті, задовольнивши заяву громадянина США Р. На думку Судової палати, усиновлення заявником дитини повністю відповідає її інтересам.
Керуючись статтями 101-1, 102, 102-1, 102-2, 103, 103-1, 109, 111-116 Кодексу про шлюб та сім’ю України, 265-3, 265-4, 265-5, 344 Цивільного процесуального кодексу України, Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України вирішила касаційну скаргу Р. задовольнити.
Рішення місцевого суду від 8 травня 2001 р. та ухвалу судової колегії в цивільних справах обласного суду від 11 червня 2001 р. скасувати.
Заяву Р. про усиновлення неповнолітнього І.С. (дата народження) задовольнити.
Усиновити І.С. (дата народження) громадянином Сполучених Штатів Америки Р.
Присвоїти дитині прізвище (назва), змінити ім’я “?.” на (назва), по батькові, згідно з традиціями США, не зазначати.
В актовому записі (№ і дата реєстрації) відділу реєстрації актів громадянського стану (назва відділу РАГСУ) про народження І.С. записати батьком Р. (дата народження), громадянина Сполучених Штатів Америки, що мешкає в США (адреса), дату та місце народження дитини залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.