Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2005 Постанова у справі за позовом ТОВ “Інтеграл-М” до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська

Підприємство не має права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, що підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.


ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



12 липня 2005 р.
м. Київ


Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:


ГоловуючогоШицького І.Б.
суддів: Гуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д. та Новікової Т.О.,


за участю представника ТОВ “Інтеграл-М” – Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. № 1/339н у справі за позовом ТОВ “Інтеграл-М” до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. № 0000062630/0/п,

в с т а н о в и л а:

У липні 2004 р. ТОВ “Інтеграл-М” подало до господарського суду Луганської області позов до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. № 0000062630/0/п. Вимоги мотивовані тим, що спірне повідомлення-рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15 жовтня 2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2004 р. № 0000062630/0/п, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача – приватного підприємства “Март” – було анульовано за відсутності відомостей про набрання чинності рішення Артемівського районного суду від 5 червня 2002 р.. Крім того, угоди між ТОВ “Інтеграл-М” і приватним підприємством “Март” не були визнані недійсними в установленому порядку.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено, так як у приватного підприємства “Март” відсутнє право на складання податкових накладних у зв’язку з скасуванням його установчих документів та свідоцтва платника податку.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. № 1/339н постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. скасовано, а рішення господарського суду Луганської області від 15 жовтня 2004 р. залишено без змін. Посилання зроблено на те, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, а укладені договори ТОВ “Інтеграл-М” і приватним підприємством “Март” не були визнані недійсними в установленому порядку.

Ухвалою Верховного Суду України від 9 червня 2005 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. № 1/339н за касаційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, де поставлено питання про скасування цієї постанови та припинення провадження у справі.

Заслухавши доповідача, представника ТОВ “Інтеграл-М” та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, виходив з того, що податок на додану вартість у сумі 171668 грн. включено позивачем до податкового кредиту з дотриманням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Цей висновок обґрунтовувався тим, що право на податковий кредит підтверджено виписаними приватним підприємством “Март” податковими накладними, які відповідають встановленим вимогам.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку – продавця.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів від 3 вересня та 1 жовтня 2002 р. ТОВ “Інтеграл-М” отримало від приватного підприємства “Март” бензин і дизельне паливо на загальну суму 1030009 грн., у тому числі 171668 грн. податку на додану вартість. На цю суму виписані приватним підприємством “Март” податкові накладні (т. 1, а.с. 100-113).

Як встановлено судами, рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 5 червня 2002 р., яке вступило в законну силу, визнано недійсними установчі документи приватного підприємства “Март” та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість із дня видачі. Також встановлено непричетність Гвоздєва Ю.С. до створення, реєстрації та діяльності приватного підприємства “Март” (т. 2, а.с. 32).

Згідно з вимогами ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У відповідності з актом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 22 серпня 2002 р. № 45 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства “Март” (т. 1, а.с. 96-97).

Наведене свідчить, що податкові накладні, видані приватним підприємством “Март”, підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов помилкового висновку про те, що податкові накладні відповідають вимогам ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Апеляційний господарський суд правильно визнав позовні вимоги необґрунтованими.

У зв’язку з цим постанова Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. № 1/339н підлягає скасуванню, а постанова Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. – залишенню без змін.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117-11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України


п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2005 р. № 1/339н скасувати, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2004 р. – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.