Розглядаючи в апеляційному порядку справу про стягнення збитків, апеляційний суд не врахував, що предметом позову є стягнення збитків, заподіяних позивачу несвоєчасним виконанням рішення суду, ухваленого в іншій справі за позовом цієї особи про зобов’язання виконати договір міни, а тому безпідставно вирішив питання про закриття провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України з мотивів, що є таким, що набрало законної сили, рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

У березні 2007 р. Я. звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства «Злагода» (далі — СПП) про стягнення збитків.

Позивач зазначив, що 10 липня 1995 р. між ним та колективним сільськогосподарським підприємством «Висоцький» (далі — КСП), правонаступником якого є СПП, було укладено договір міни, за яким він мав передати КСП 90 куб. метрів лісоматеріалів, а останній — передати йому 50 тонн картоплі та 20 тонн виробів із м’яса. Він взяті на себе за договором зобов’язання виконав, а відповідач — ні.

Дубровицький районний суд Рівненської області рішенням від 3 березня 2003 р., що набрало законної сили, зобов’язав СПП передати йому 33 тонни картоплі на суму 15 тис. 197 грн та 8 тонн пшениці на суму 2 тис. 598 грн.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 11 січня 2007 р. спосіб виконання цього рішення змінив та стягнув з відповідача на його користь 17 тис. 795 грн.

Оскільки з часу ухвалення судового рішення до моменту його виконання 15 лютого 2007 р. ринкова вартість картоплі та пшениці значно збільшилася, а тому несвоєчасним виконанням зобов’язання йому завдано майнових збитків, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в сумі 52 тис. 800 грн за непередані 33 тонни картоплі та 8 тис. грн за непередані 8 тонн пшениці.

Дубровицький районний суд Рівненської області рішенням від 5 червня 2007 р. у позові відмовив.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 18 липня 2007 р. рішення місцевого суду скасував, а провадження у справі закрив з підстав п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК.

У касаційній скарзі Я. послався на порушення апеляційним судом норм процесуального права, у зв’язку з чим порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду та передачу справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що є таким, що набрало законної сили, рішення суду, ухвалене в спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, яке було виконано 15 лютого 2007 р.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вирішуючи спір по суті, місцевий суд керувався тим, що предметом позову Я. є інші позовні вимоги, ніж ті, що були вирішені попереднім судовим рішенням, а правових підстав для задоволення позову немає.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, на порушення вимог ст. 303 ЦПК не врахував, що предметом позову в цій справі є стягнення збитків, заподіяних позивачу несвоєчасним виконанням рішення суду у справі за позовом Я. до СПП про виконання зобов’язання відповідно до договору міни.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому з урахуванням вимог ст. 342 ЦПК вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Я. задовольнила: ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 липня 2007 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до того ж апеляційного суду.