Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Судом встановлено, що між особами було укладено договір дарування; разом з тим дарувальник одержала гроші за продаж квартири й підтвердила зазначений факт нотаріально посвідченою заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір дарування є недійсним, оскільки особа фактично продала квартиру, а не передала її безоплатно у власність, укладенням оспорюваного договору порушено право іншої особи на вирішення питання про визнання за ним права власності на частину квартири.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, правильно було застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував зазначене рішення, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки суду першої інстанції, не вмотивував і висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, безпідставно не визнав заяви про отримання грошей за квартиру доказами

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Г.О. до К.В., К.О. про визнання недійсним договору дарування, встановила наступне.

У серпні 2006 р. Г.О. звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він проживав з К.О. однією сім’єю як подружжя без реєстрації шлюбу. Згідно договору дарування від 27 липня 2004 р., укладеного між відповідачами, К.О. одержала в дар квартиру у смт. Високопілля, проте зазначений договір є недійсним, оскільки квартира була фактично куплена у К.В. за 2 тис. доларів США, які передали продавцю їх з К.О. батьки.

Позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 27 липня 2004 р. між К.В. та К.О.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 3 липня 2007 р. позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2007 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Г.О. просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Судом встановлено, що 27 липня 2004 р. між К.В. та К.О. було укладено договір дарування, відповідно до умов якого К.В. подарувала, а К.О. прийняла в дар квартиру у смт. Високопілля; разом з тим у червні 2003 р. К.В. одержала 2 тис. доларів США за продаж квартири й підтвердила зазначений факт нотаріально посвідченою заявою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір дарування є недійсним, оскільки К.В. фактично продала квартиру, а не передала її безоплатно у власність К.О., укладенням оспорюваного договору порушено право Г.О. на вирішення питання про визнання за ним права власності на частину квартири.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, правильно було застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував зазначене рішення, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки суду першої інстанції, не вмотивував і висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, безпідставно не визнав доказами заяви К.В., К.І. про отримання грошей за квартиру.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Г.О. задовольнила: рішення Апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2007 р. скасувала і залишила в силі рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 3 липня 2007 р.