Застосування до особи, засудженої за ч. 1 ст. 309 КК України, ст. 75 цього Кодексу визнано необґрунтованим, оскільки суд, пославшись на позитивну характеристику особи як на підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що вона ніде не працює, раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, у тому числі за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів

Красноградський районний суд Харківської області вироком від 12 березня 2007 р. засудив С. за ч. 1 ст. 309 КК на два роки позбавлення волі та відповідно до ст. 71 цього Кодексу до призначеного покарання частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначив засудженій три роки три місяці позбавлення волі. На підставі ст. 75 того ж Кодексу С. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та згідно зі ст. 76 КК на неї покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання й роботи та періодично з’являтися туди для реєстрації.

У апеляційному порядку зазначений вирок не переглядався.

С. визнано винною у тому, що 12 квітня 2004 р. вона незаконно придбала без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб — маріхуану (каннабіс) загальною вагою у висушеному стані 41,8 грама — та незаконно зберігала його за місцем свого проживання.

У касаційному поданні заступник прокурора Харківської області, не оспорюючи доведеність винності засудженої та правильність кваліфікації її дій, порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої унаслідок м’якості.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про звільнення С. на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не мотивував, які саме дані про її особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання. Пославшись на позитивну характеристику засудженої, суд не зазначив, у чому саме полягає її позитивність. Із матеріалів справи, зокрема, вбачалося, що засуджена ніде не працює, раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, у тому числі за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Ці дані не свідчать про позитивну характеристику С.

Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що останній злочин вона вчинила у період іспитового строку, а це відповідно до вимог ст. 78 КК є перешкодою до повторного застосування до неї ст. 75 цього Кодексу.

Таким чином, наведені в касаційному поданні доводи щодо м’якості призначеного С. покарання є обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Красноградського районного суду Харківської області від 12 березня 2007 р. щодо С. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд у цей суд в іншому складі суддів.