Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2006 Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 лютого 2006 р.<br><I> Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційне подання може бути подане протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважного і відновити пропущений трок, як це передбачено ст. 53 цього Кодексу </I> <br>
Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційне подання може бути подане протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважного і відновити пропущений трок, як це передбачено ст. 53 цього Кодексу

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 7 лютого 2006 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2005 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Малиш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Апогей Лтд.” та комунального підприємства “Вінницьке обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на майно та зобов’язання провести державну реєстрацію права власності,

встановила:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2002 р. позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2005 р. касаційне подання заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2002 р. у справі повернуто без розгляду, посилаючись на пропуск строку на касаційне оскарження. Ухвала вмотивована посиланням на відсутність поважних причин пропуску строку в розумінні ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК).

19 січня 2006 р. Верховним Судом України за касаційним поданням Генерального прокурора порушено касаційне провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2005 р. Подання мотивується невідповідністю ухвали рішенням Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.110 ГПК, касаційне подання може бути подане протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений строк, як це передбачено ст. 53 цього Кодексу.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, Вищий господарський суд виходив, зокрема, з того, що за змістом ст. 53 ГПК поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Проте, зроблене судом витлумачення процесуальної норми не ґрунтується на її змісті, у зв’язку з чим при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку допущене неправильне застосування норм процесуального права.

Господарський процесуальний кодекс України не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтуванні клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Оскаржена ухвала цим вимогам не відповідає, оскільки Вищим господарським судом України фактично не дано оцінки доводам заступника прокурора Вінницької області про те, що він не міг оскаржити рішення господарського суду у зв’язку з тим, що прокуратура дізналась про прийняте рішення лише у серпні 2005 р. зі звернення Вінницької міської ради, яка не була залучена до справи, хоча прийняте рішення стосується її прав і обов’язків.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розділу XII1 ГПК не відповідає положенням процесуального законодавства, тому касаційна скарга підлягає задоволенню. Оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу передати до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 111, 11117, 11118, 11119, 11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України


постановила:

Касаційне подання Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2005 р. скасувати. Справу направити на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.