Умисне вбивство, вчинене у присутності близьких родичів потерпілого, враховуючи тривалість і характер застосовуваного при цьому насильства до потерпілого, суд обґрунтовано кваліфікував за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як убивство, вчинене з особливою жорстокістю

Апеляційний суд Миколаївської області вироком від 27 жовтня 2008 р. засудив К.В. за ч. 1 ст. 122 КК на строк три роки позбавлення волі, за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів К.В. остаточно призначено довічне позбавлення волі.

К.В. визнаний винним у вчиненні умисних злочинів за таких обставин.

Приблизно 19—20 травня 2008 р. у денний час К.В. за адресою, де він проживав після звільнення з місць позбавлення волі в грудні 2007 р. зі своїми рідними — матір’ю К.Т. (1929 р.н.), сестрою К.Г. та племінницею К.С., під час сварки на ґрунті неприязних стосунків із сестрою умисно завдав їй металевою коцюбою не менше трьох ударів в область тулуба справа, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів восьмого та дев’ятого ребер.

22 травня 2008 р. приблизно об 11 годині К.В. запросив своїх сестер К.Г.О. та К.Т.О. до себе додому для того, щоб почитати Біблію. Під час читання його матері стало зле, і вона вийшла у двір, куди за нею пішла і К.Т.О. Це розлютило К.В., який мав намір спричинити своїй матері тілесні ушкодження. Він наказав сестрам піти геть, а сам, бажаючи заподіяти матері особливі страждання, використовуючи значну фізичну перевагу над нею, зайшов до кухні, де вона сиділа на канапі, та завдав їй у присутності сестри К.Г. численні удари кулаками по обличчю, ногами в область тулуба, дерев’яним табуретом по ногах. Після того як він переніс матір у кімнату на ліжко, остання сказала, що їй краще сидіти. Це знову розлютило засудженого, після чого він із метою вбивства матері з особливою жорстокістю, незважаючи на її благання припинити побиття, завдав їй ударів металевою коцюбою по голові, тулубі та кінцівках.

Діючи з особливою жорстокістю та бажаючи спричинити особливі страждання матері й присутній при цьому сестрі, які з огляду на залякування з його боку протягом усього часу сумісного проживання, нещодавнього побиття сестри К.Г. та похилий вік матері не могли чинити йому опору, упродовж тривалого часу (не менш ніж півгодини) К.В. бив металевою коцюбою лежачу на ліжку матір, поки та не перестала подавати ознак життя.

Усього засуджений завдав матері приблизно 44 удари, спричинивши численні тупі травми голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, які викликали в неї сильні больові відчуття, із численними закритими переломами ребер, обох кісток правого передпліччя, відкритим переломом лівої великогомілкової кістки, субкапсулярним розривом печінки, численними забиттями легень, що супроводжувались розвитком больового шоку і гострим порушенням кровообігу, від яких настала її смерть.

У касаційній скарзі К.В. послався на необґрунтованість вироку з огляду на те, що насильства щодо К.Г. він не застосовував і вбивства матері не вчиняв. Він стверджував, що судове слідство у справі проведено однобічно, оскільки суд не встановив об’єктивних доказів його винуватості, а свої висновки обґрунтував лише показаннями потерпілої К.Г. та свідків, яким відомо про події з її слів. Крім того, суд, призначаючи покарання, неналежно оцінив дані про його особу та безпідставно визнав, що він становить особливу небезпеку для суспільства. Вирок К.В. просив скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України відмовила у задоволенні скарги засудженого з таких підстав.

Висновок суду про винуватість К.В. у вчиненні інкримінованих йому дій відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних і детально досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності та взаємозв’язку.

Так, потерпіла К.Г. повідомила в судовому засіданні, що вона проживала за вказаною адресою разом із матір’ю К.Т., дочкою К.С. і братом К.В. Після закінчення навчання у школі-інтернаті брат поводився з ними агресивно, неодноразово бив її та матір. У 2003 р. К.В. було засуджено за спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень та зґвалтування її неповнолітньої дочки на п’ять років позбавлення волі. Після відбуття покарання у 2007 р. і повернення додому брат продовжував знущатися з них, неодноразово їх бив. Через це її дочка вимушена була виїхати в Херсонську область до родичів. Крім того, брат забирав її та материну пенсію, докоряв їм за те, що через них він потрапив до в’язниці. За 3—4 дні до смерті матері, в денний час, у хаті за місцем проживання К.В., мотивуючи свої дії тим, що вона не хотіла читати Біблію, побив її металевою коцюбою по обличчю, тулубу, руках, внаслідок чого в неї з’явилися синці, були поламані ребра, опухла щока. За медичною допомогою К.Г. вчасно не звернулася, бо брат їй погрожував і не дозволяв виходити на вулицю зі слідами побиття, щоб не бачили люди. Тому вона звернулася за медичною допомогою після арешту брата.

22 травня 2008 р. приблизно об 11 годині К.В. попросив матір запросити сестер до них для того, щоб він почитав їм Біблію. Її ж він зачинив у залі, оскільки сестри могли побачити, що вона побита. Під час читання Біблії матері стало погано, і вона вийшла у двір. За нею вийшла сестра. Це дуже розлютило брата, і він наказав сестрам іти по своїх домівках і пригрозив матері. К.Г.О. сказала, що хоче забрати матір до себе додому, але він не дозволив. Коли сестри пішли, брат на кухні, де мати сиділа на канапі, став завдавати їй удари руками, ногами, маленьким дерев’яним табуретом, металевою коцюбою по голові, грудях, спині, плечах, руках і ногах. Мати просила не бити, казала, що їй боляче, на що той дорікав їй за це і продовжував побиття. К.Г. боялася брата, тому не змогла захистити матір. Під час побиття брат попереджав, що вони не повинні звертатися до лікарні. Від побоїв у матері на ногах та обличчі з’явилися рани, вона знепритомніла. К.Г. з братом перенесли матір до спальні й поклали на ліжко. З її ніг текла кров. Брат знову став бити матір металевою коцюбою по всьому тілу. Вона стогнала від болю, просила не бити, але брат продовжував свої дії і говорив матері, що сина в неї немає. Побиття тривало майже півгодини. Коли брат пішов у іншу кімнату, К.Г. залишилася біля матері і побачила, що та помирає. Дізнавшись про смерть матері, брат вимагав від К.Г., щоб вона сказала, ніби мати померла від падіння з драбини та наказав повитирати кров у хаті.

Суд обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілої К.Г., оскільки вони підтверджуються сукупністю інших доказів у справі.

Із свідчень потерпілої К.Т.О. вбачається, що 22 травня 2008 р. приблизно об 11 годині на прохання брата К.В. вона та сестра прийшли до будинку, де проживали їх мати, сестра К.Г. і брат. Сестри вона в оселі не бачила, у матері жодних ушкоджень не було. Під час читання братом Біблії матері стало зле, і та вийшла у двір. Щоб підтримати останню, вона також вийшла за нею. Це не сподобалося братові, й він сказав сестрам іти до себе додому та при цьому пригрозив матері. Вони пішли, а приблизно через годину їй стало відомо, що мати померла. В хаті була К.Г., яка повідомила, що матір убив брат. Останній попередив їх, що міліції потрібно казати, ніби мати впала з горища.

Свідок К.Г.О. підтвердила показання сестер про те, що після того, як під час читання Біблії мати та К.Т.О. вийшли у двір, К.В. розсердився й наказав їм іти додому.

К.Г.О. також повідомила, що про смерть матері їй сказав брат приблизно через годину після того, як вона залишила будинок. Він пояснив, що мати впала з драбини, коли лізла на горище. На цьому ж він наполягав і після приїзду працівників міліції. Мати лежала на ліжку і на обличчі в неї були синці. У хаті також була сестра, яка сказала, що К.В. вбив матір.

Потерпіла К.Т.О. та свідок К.Г.О. розповіли, що про побиття братом сестри К.Г. 19—20 травня 2008 р. їм нічого не відомо, але коли вони повернулися в будинок після смерті матері, на обличчі сестри бачили великий синець, щока у неї опухла.

Наведені показання узгоджуються з показаннями К.Г. про те, що засуджений зачинив її в іншій кімнаті, щоб сестри не бачили слідів побоїв на її обличчі, що у К.Т. напередодні смерті тілесних ушкоджень не було, що коли вона та К.Т.О. під час читання братом Біблії вийшли з будинку, він розлютився й погрожував матері розправою, що її загибель сталася протягом однієї години після того, як сестри залишили матір із К.В. Останній наполягав, щоб вона сказала працівникам правоохоронних органів, що мати померла внаслідок власної необережності.

Як убачається з протоколу огляду місця події від 22 травня 2008 р., в будинку виявлено труп К.Т. з ознаками насильницької смерті. З місця події серед іншого вилучено металеву коцюбу та дерев’яний табурет.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у К.Т. виявлені тілесні ушкодження: переломи ребер 1—9 з лівого боку, з 1 по 10 — з правого боку по коло-грудній лінії, з 2 по 10 по передньо-пахвинній лінії, з 3 по 10 по середньо-лопаточній лінії, численні забиття легенів у місцях переломів ребер, крововиливи на грудях та спині, масивні крововиливи у м’які тканини області грудини та у загрудинну жирову клітковину середостіння, субкапсулярний розрив печінки, крововиливи на животі, закриті переломи обох кісток правого передпліччя у середній третині, відкритий перелом лівої великогомілкової кістки у верхній третині, крововиливи у м’які тканини волосяної частини голови, на обличчі, спині та сідницях, поранення на верхній губі, забиті рани на гомілках, які могли утворитися від неодноразових ударів плоскою поверхнею табурета, ногами, кулаком, тупим твердим предметом з двома гранями (можливо, боковою частиною дерев’яного табурета), тупим твердим предметом діаметром приблизно 1 см з продовгуватою формою (можливо, металевим прутом чи коцюбою).

Усі перелічені тілесні ушкодження призвели до розвитку больового шоку та гострого порушення кровообігу, у зв’язку з чим вони належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Велика кількість ушкоджень (завдано не менше 44 ударів), їх ступінь тяжкості та локалізація могли викликати у потерпілої сильні больові відчуття.

Причиною смерті К.Т. є перелічені численні тупі травми голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок із численними закритими переломами ребер, обох кісток правого передпліччя, відкритим переломом лівої великогомілкової кістки, субкапсулярним розривом печінки, численними забиттями легень, що супроводжувались розвитком больового шоку і гострим порушенням кровообігу.

Отримання потерпілою виявлених у неї чисельних тілесних ушкоджень від падіння малоймовірно.

Зазначені висновки експертизи відповідають поясненням потерпілої К.Г. про локалізацію, знаряддя та механізм заподіяння К.Т. тілесних ушкоджень.

Згідно з протоколом виїмки у К.В. при затриманні був вилучений його одяг, під час судово-біологічного дослідження якого на джинсах виявлено сліди крові, походження якої, відповідно до висновку експерта, не виключається від К.Т.

Показання потерпілої К.Г. про заподіяння їй приблизно 19—20 травня 2008 р. засудженим тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким у неї виявлено переломи восьмого та дев’ятого ребер з правого боку, синці на обличчі, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, крововилив у ліве око, що утворилися внаслідок неодноразових ударів тупим твердим предметом. Тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер належать до категорії середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.

Крім того, як убачається з показань потерпілих, свідків, копії вироку Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2003 р., К.В. упродовж тривалого часу жорстоко поводився з матір’ю, сестрою та племінницею, часто їх бив, унаслідок чого вони ходили із синцями. У 2003 р. він засуджений за спричинення тяжких тілесних ушкоджень К.Г. та зґвалтування неповнолітньої племінниці, а після відбуття покарання продовжував жорстоко поводитися з ними, у зв’язку з чим племінниця змушена була таємно від підсудного поїхати з дому. Його матір і сестру неодноразово бачили із синцями, вони скаржились односельчанам, що К.В. відбирає у них пенсію, вони боялись його, а тому не заявляли в міліцію. Мати К.Т. з дому виходила рідко, неприязних стосунків ні з ким не мала.

Наведеними доказами спростовуються твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що висновок суду щодо його винуватості ґрунтується лише на показаннях потерпілої.

Суд ретельно перевірив доводи засудженого, подібні до тих, що викладені в його касаційній скарзі, про непричетність до заподіяння К.Г. тілесних ушкоджень та вбивства К.Т. і обґрунтовано зазначив, що вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні вищенаведеними доказами, які є послідовними й узгоджуються між собою.

У справі не встановлено будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність вказаних доказів і могли б свідчити про вчинення злочинів іншою особою.

Злочинні дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК.

Враховуючи конкретні дії К.В. у присутності сестри із позбавлення життя матері, яка перебувала в безпорадному стані, кількість тілесних ушкоджень, спричинення яких зумовило больовий шок, знаряддя злочину, тривалість і характер застосованого засудженим насильства, спосіб убивства, який завідомо для засудженого був пов’язаний із спричиненням матері особливих фізичних страждань, про що свідчить її неодноразове прохання не бити її, непритомний стан від болю, суд обґрунтовано визнав, що вбивство вчинено К.В. з особливою жорстокістю, і кваліфікував його дії за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.

Як убачається з вироку, суд, призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував, що засуджений учинив злочини, один із яких — щодо престарілої матері і є особливо тяжким, мав негативні характеристики, раніше судимий за насильницькі злочини щодо членів своєї родини. Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, суд обґрунтовано визнав, що він становить особливу небезпеку для суспільства, і призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Таке покарання є справедливим і підстав для його пом’якшення не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України залишила касаційну скаргу засудженого К.В. без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2008 р. щодо нього без змін.