Ухвалені у справі судові рішення скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з тим, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат *
23 березня 2010р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (далі — відділення Фонду страхування, Фонд страхування відповідно) справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області (далі — управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення Фонду страхування про спонукання до вчинення дій, встановила:
У квітні 2007 р. управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов’язати відділення Фонду страхування прийняти до заліку для відшкодування пенсійні справи громадян та включити до акта щомісячної звірки витрат особові справи потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Господарський суд Чернігівської області постановою від 30 травня 2007 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 р. та Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2009 р., позов задовольнив.
У скарзі до Верховного Суду України відділення Фонду страхування, пославшись на наявність підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просило скасувати всі ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування зазначеного відповідач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2009 р., в якій, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано по-іншому, ніж у справі, що розглядається.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
У справі, що розглядається, суди дійшли правильного висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин), а в разі виплати такої пенсії органами ПФУ — відшкодувати останньому витрати, є Фонд страхування.
Водночас обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів вважає таким, що не відповідає змісту прав управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління ПФУ та правління Фонду страхування від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697 (далі — Порядок відшкодування витрат), не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду страхування підписувати акти звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов’язання підписати ці акти.
Порядок відшкодування витрат визначається за допомогою механізму відшкодування на централізованому рівні Фонду страхування ПФУ витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено відповідно до законодавства СРСР або законодавства України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків.
За наведених обставин усі ухвалені у справі судові рішення не є законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241—244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Скаргу відділення Фонду страхування задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2009 р., ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 р. та постанову Господарського суду Чернігівської області від 30 травня 2007 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.
* Публікується повний текст судового рішення з незначною редакційною правкою.