Рішення суду про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі ст. 48 цього Кодексу у зв’язку зі зміною обстановки, визнано необґрунтованим, оскільки суд належним чином не дослідив обставини справи та не навів у своєму рішенні переконливих мотивів для його прийняття

А. обвинувачувалася у тому, що з 18 липня 2007 р. по 27 січня 2009 р. вона, виконуючи обов’язки директора комунального підприємства (далі — КП), достовірно знаючи про знаходження всіх активів підприємства в податковій заставі, умисно, діючи в інтересах КП та третіх осіб, зловживаючи службовим становищем, без дозволу обласної державної податкової інспекції (далі — ОДПІ) уклала угоди з відчуження активів підприємства, які знаходилися в податковій заставі, на загальну суму 52 тис. 463 грн 87 коп., чим спричинила значну шкоду державним інтересам.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування постанови місцевого суду з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому він послався на те, що суд, дійшовши висновку, що внаслідок зміни обстановки А. перестала бути суспільно небезпечною, не зазначив у постанові, в чому конкретно виявилася зміна обстановки, яка зумовила те, що на час розгляду справи підсудна перестала бути суспільно небезпечною. Прокурор також зазначив, що посилання суду на обставини, які характеризують особу підсудної, недостатні для висновку про те, що вона перестала бути суспільно небезпечною. Він вважає, що суд не мав законних підстав для застосування ст. 48 КК, зазначивши, що постанова суду не вмотивована, оскільки у ній не вказані докази вини А. у вчиненні злочину, при тому, що вона визнала вину частково, а також не вказані умови і підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того, прокурор зазначив, що суд не вирішив питання щодо обраної А. міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Він також вказав на те, що суд не вирішив долю цивільного позову ОДПІ, заявленого на досудовому слідстві.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені в касаційній скарзі прокурора, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути су спільно небезпечною.

Отже, законодавець передбачив дві самостійні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності — це втрата суспільної небезпечності вчиненим діянням внаслідок зміни обстановки або особою, яка його вчинила.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала змін, які унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК — право, а не обов’язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК.

Таким чином, для застосування ст. 48 КК суд повинен установити факт вчинення особою злочину та обставини, що свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

Для визначення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суд повинен установити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, у чому полягали її зміни під час розгляду справи, та зазначити в судовому рішенні конкретні дані, які б свідчили про таку зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності. Тобто, необхідно, щоб суд визначив конкретну підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Усупереч зазначеному, суд не навів у рішенні належних та переконливих доказів того, в чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи в суді, та які саме наслідки потягла ця зміна — втрату злочином суспільної небезпечності чи втрату А. суспільної небезпечності, та в чому це полягало.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, А. раніше двічі притягалася до кримінальної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 367 КК та за ч. 2 ст. 191 КК, та була звільнена від кримінальної відповідальності перший раз у зв’язку з дійовим каяттям, а другий — у зв’язку зі зміною обстановки. Цим обставинам суд у своєму рішенні ніякої оцінки не дав.

За таких обставин, скасовуючи постанову Кіровського міського суду Луганської області від 19 квітня 2010 р. щодо А. і направляючи справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі, колегія суддів погодилася з доводами касаційної скарги прокурора про те, що висновок суду про можливість звільнення А. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК передчасний, тому не може бути визнаний законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить прийняти рішення відповідно до вимог закону, взявши до уваги доводи касаційної скарги прокурора про те, що при прийняті рішення суд повинен вирішити питання щодо обраної міри запобіжного заходу і щодо заявленого у справі цивільного позову.